Мема инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: memantine; 1-аміно-3,5-диметилтрицикло(3,3,1,13,7)декане гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білі, круглі, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою, з розподільчою рискою з одного боку та відтиском «М9MN» і «10» з іншого;

склад: 1 таблетка містить10 мг мемантину гідрохлориду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, покриття Opadry white.

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що застосовуються при деменції.

Код АТС N06DX01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. У проявах симптомів і прогресуванні нейродегенеративної деменції важливу роль відіграє порушення глутамінергічної нейромедіації, особливо за участю NMDA(N-метил-D-аспартат)-рецепторів.

Мемантин – потенціалзалежний, середньої афінності неконкурентний антагоніст NMDA-рецепторів. Мемантин блокує ефекти патологічно підвищених рівнів глутамату, який може призвести до дисфункції нейронів.

Фармакокінетика.

Всмоктування

Абсолютна біодоступність мемантину складає 100 %. Максимальна концентрація досягається протягом 3 - 8 годин. Ознак впливу прийому їжі на всмоктування немає.

Лінійність

Фармакокінетика має лінійний характер у діапазоні доз 10 - 40 мг.

Розподіл

Застосування мемантину у добовій дозі, що становить 20 мг, призводить до утворення стабільних концентрацій препарату в плазмі крові в межах від 70 до 150 нг/мл

(0,5 - 1 мкмоль), зі значними індивідуальними варіаціями. При призначенні добових доз від 5 до 30 мг відношення вмісту препарату в цереброспінальній рідині та сироватці крові дорівнює 0,52. Об'єм розподілу рівний приблизно 10 л/кг. Близько 45 % мемантину зв'язуються з протеїнами плазми.

Біотрансформація

В організмі людини близько 80 % мемантину циркулює у вигляді початкової речовини, основним метаболітом є N-3,5-диметил-глудантан, ізомерна суміш 4- і 6-гидроксимемантину, і 1-нітрозо-3,5-диметиладамантан. Жоден з цих метаболітів не проявляє антагоністичної активності відносно до NMDA. Участь цитохрому P450 в метаболізмі in vitro не виявлена.

В ході дослідження 14C-мемантину, який приймався перорально, в середньому 84 % дози виводилося протягом 20 діб, при цьому понад 99 % виводилося нирками.

Виведення

Мемантин елімінується переважно нирками згідно з кривою моноекспоненціальної залежності з проміжком t½ від 60 до 100 годин, загальний кліренс (Clзагал) дорівнює

170 мл/хв/1,73 м2. Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію.

Ниркова стадія фармакокінетики мемантину включає також канальцеву реабсорбцію. Швидкість ниркової елімінації мемантину в умовах лужної реакції сечі може знижуватись у 7 - 9 разів. Олужнення сечі може відбуватись у результаті різких змін харчування, наприклад, при переході від багатого на м’ясні страви раціону на вегетаріанський чи внаслідок інтенсивного застосування антацидних шлункових засобів.

У добровольців літнього віку з нормальною чи недостатньою функцією нирок (кліренс креатиніну – 50 - 100 мл/хв/1,73 м2) спостерігалась стійка кореляція між величинами кліренсу креатиніну та загального ниркового кліренсу мемантину.

Вплив патології печінки на показники фармакокінетики мемантину не вивчався. Оскільки метаболіти не виявляють антагоністичної активності щодо NMDA-структур, клінічно значущих змін фармакокінетики при порушеннях функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості не очікується.

Фармакодинамічний та фармакокінетичний зв’язок

При застосуванні мемантину в дозі 20 мг на добу рівень вмісту в цереброспінальній рідині відповідає величині ki (константи тиску) для мемантину, що становить 0,5 мкмоль в ділянці фронтальної кори головного мозку людини.

Показання для застосування. Хвороба Альцгеймера від середнього до тяжкого ступеня.

Спосіб застосування та дози. Препарат має призначати і проводити терапію лікар із досвідом діагностики і лікування хвороби Альцгеймера. Перед початком лікування необхідно забезпечити догляд за хворим з метою регулярного контролю прийому препарату пацієнтом. Діагноз встановлюється відповідно до діючих рекомендацій.

Дорослі.

Максимальна добова доза становить 20 мг. Щоб зменшити вірогідність виникнення побічних ефектів, підтримуюча доза досягається шляхом поступового збільшення дозування на 5 мг на тиждень протягом перших трьох тижнів за такою схемою: лікування починають із застосуванням 5 мг на добу (половина таблетки вранці) протягом 1-го тижня. У 2-й тиждень призначають 10 мг на добу (половина таблетки 2 рази на добу) і 15 мг на добу (1 таблетка вранці і половина таблетки у другій половині дня або увечері) на 3-й тиждень. Починаючи з 4-го тижня лікування можна продовжувати із застосуванням рекомендованої підтримуючої дози 20 мг на добу (по 1 таблетці 2 рази на добу).

Таблетки можна застосовувати разом з їжею чи незалежно від прийому їжі.

Пацієнти літнього віку.

На основі результатів клінічних досліджень рекомендована доза для пацієнтів старше 65 років становить 20 мг на добу (10 мг двічі на добу), як зазначено вище.

Ниркова недостатність.

Для пацієнтів з нормальною функцією нирок або ж з порушенням легкого ступеня тяжкості (рівень креатиніну в плазмі крові – до 130 мкмоль/л) зниження дози препарату не потребується. У пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 40 - 60 мл/хв/1,73 м2) добову дозу слід зменшити до 10 мг в добу. Немає даних щодо пацієнтів з тяжким порушенням функції.

Печінкова недостатність.

Дані про застосування мемантину пацієнтам з печінковою недостатністю відсутні.

Побічна дія. Побічні ефекти класифікуються за системою органів за такою схемою: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до < 1/10), іноді (від ≥ 1/1000 до ≤ 1/100), рідко (від ≥ 1/10 000

до ≤ 1/1000), дуже рідко (≤ 1/10 000), невідомі (які не можуть бути встановлені на основі наявних даних).

Під час клінічних досліджень препарату при деменції від легкого до тяжкого ступеня за участю 1784 пацієнтів, які приймали Мему, і 1595 пацієнтів, які застосовували плацебо, загальна кількість випадків виникнення побічних ефектів при прийомі мемантину не відрізнялася від аналогічного показника при прийомі плацебо; як правило, побічні ефекти характеризувались від легкого до середнього ступеня тяжкості.

Найбільш поширеними побічними ефектами, які частіше фіксувалися в групі, якій був призначений мемантин, ніж у групі, якій застосовували плацебо, були: запаморочення

(6,3 % і 5,6 % відповідно), головний біль (5,2 % і 3,9 %), запор (4,6 % і 2,6 %) і сонливість (3,4 % і 2,2 %).

Загальні дані про найбільш часті побічні ефекти, що спостерігались у досліджуваних пацієнтів, наведені у таблиці.

1 - Галюцинації, в основному, спостерігалися у пацієнтів з хворобою Альцгеймера тяжкого ступеня.

2 - Повідомляють про окремі випадки після випуску препарату у продаж.

З хворобою Альцгеймера також пов'язані депресія, думки суїцидального характеру і спроби самогубства.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату.

Передозування. Симптоми передозування: неспокій, психоз, зорові галюцинації, конвульсії, сонливість, ступор та втрата свідомості.

Лікування симптоматичне.

Особливості застосування. Через відсутність даних відносно пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 9 мл/хв/1,73м2) терапія в таких випадках не рекомендується.

Слід дотримуватись обережності при призначенні препарату хворим на епілепсію, пацієнтам з епізодами судом в анамнезі, а також пацієнтам з факторами ризику розвитку епілепсії.

Слід уникати одночасного застосування препарату з антагоністами N-метил-D-аспартату (NMDA), такими як амантадин, кетамін або декстрометорфан. Такі сполучення є рецепторною системою, аналогічною мемантину, отже, побічні ефекти (особливо з боку центральної нервової системи) можуть бути частішими або більш вираженими.

Деякі фактори, що спричиняють підвищення рН сечі, можуть обумовити необхідність ретельного нагляду за пацієнтом. Вказані фактори включають різкі зміни в режимі харчування, наприклад, заміну багатого м’ясними стравами раціону на вегетаріанський або ж інтенсивне застосування антацидних шлункових засобів. Крім того, рН сечі може підвищуватись внаслідок тубулярного ниркового ацидозу (ТНА) чи тяжких інфекцій сечовивідних шляхів, спричинених Proteus bacteria.

У рамках більшості клінічних досліджень пацієнти, з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, які страждали на декомпенсовану застійну серцеву недостатність (III - IV ступеня згідно з класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації), а також на неконтрольовану артеріальну гіпертензію, виключались із числа учасників. Внаслідок цього наявні лише обмежені відповідні дані, а за пацієнтами з такими захворюваннями необхідний ретельний нагляд.

Препарат містить лактозу. Його не повинні приймати пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушеннями всмоктування глюкози-галактози.

Діти

Досвід застосування у дітей відсутній.

Вагітність і період годування груддю.

Даних про вплив мемантину на перебіг вагітності немає. Експериментальні дослідження на тваринах вказують на можливість уповільнення внутрішньоутробного росту при рівнях впливу ідентичних чи дещо більших концентрацій порівняно з такими у людини. Потенційний ризик для людини не відомий. Невідомо, чи відбувається екскреція мемантину в грудне молоко, тому жінкам, які застосовують мемантин, слід утриматися від годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем або працювати зі складними механізмами.

Хвороба Альцгеймера від середнього до тяжкого ступеня звичайно обумовлює погіршення здатності керувати автомобілем та працювати зі складними механізмами. Крім того, мемантин може впливати на швидкість психомоторних реакцій, тому амбулаторних пацієнтів слід попередити про необхідність дотримання особливої обережності при керуванні автотранспортом чи роботі зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Враховуючи механізм дії, при одночасному застосуванні NMDA-антагоністів можливе посилення ефектів препаратів L-допа, допамінергічних агоністів та антихолінергічних засобів. Можливим є зниження вираженості ефектів барбітуратів та нейролептичних засобів. Сумісне застосування Меми та спазмолітичних препаратів, дантролену й баклофену може модифікувати їхні ефекти, що може обумовити необхідність корекції доз.

Слід уникати одночасного застосуванння N-метил-D-аспартат(NMDA)-антагоністів (амантадин, кетамін чи декстрометорфан). Вказані сполуки впливають на ту ж саму систему рецепторів, що і мемантин, а тому побічні ефекти (переважно пов’язані з центральною нервовою системою, наприклад, ризик фармакотоксичного психозу) можуть бути більш частими чи більш вираженими. Є опубліковані дані про випадки можливого ризику при сумісному застосуванні мемантину й фенітоїну.

Інші лікарські засоби, такі як циметидин, ранітидин, прокаїнамід, хінідин, хінін та нікотин, які використовують ту ж катіонну транспортну систему нирок, що й амантадин, також можуть взаємодіяти з мемантином, обумовлюючи потенційний ризик підвищення рівнів вмісту в плазмі.

При сумісному призначенні мемантину з гідрохлортіазидом чи будь-яким комбінованим препаратом, який містить гідрохлортіазид, можливе зниження рівня вмісту останнього у сироватці крові.

При одночасному застосуванні антикоагулянтів (варфарин) рекомендовано ретельно контролювати протромбіновий час або міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС).

Мема не інгібував CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2D6, 2E1, 3A, флавін із вмістом монооксигенази, епоксидгідролазу або сульфатацию in vitro.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Термін придатності – 2 роки.