Бетабиоферон-1β инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: Іnterferon beta – 1b;

фізико – хімічні властивості: ліофілізований порошок від білого до бежевого кольору, вільний від чужерідних часток.

СКЛАД: 1 ампула містить 0.3 мг (9 600 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета–1 b, 1 мл розчину містить 0.25 мг (8 000 000 МО) рекомбінантного інтерферону бета–1 b.

допоміжні речовини: глюкози моногідрат, альбумін людський 20%.

розчинник: натрію хлорид, розчин 0,54%.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Імуностимулятори. Цитокіни і імуномодулятори. Інтерферони КОД АТС. L03AB08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка Володіє противірусною та імунорегулюючою активністю. Активність інтерферону бета – 1b є видоспецифічною. Механізми дії інтерферону бета – 1b при розсіяному склерозі остаточно не встановлені. Однак відомо, що біологічний ефект Інтерферону бета – 1b опосередковується його взаємодією зі специфічними рецепторами, що виявлені на поверхні клітин людини. Зв'язування інтерферону бета – 1b з цими рецепторами індукує експресію ряду речовин, що розглядаються в якості медіаторів біологічних ефектів інтерферону бета - 1b. Інтерферон бета – 1b знижує зв`язуючу здатність і експресію рецепторів до інтерферону гама, підсилює їхній розпад. Крім того, інтерферон бета – 1b підвищує супресорну активність мононуклеарних клітин перефиричної крові.

Застосування препарату при розсіяному склерозі з повторно прогресуючим перебігом дозволяє затримати подальше прогресування захворювання і настання інвалідності, у тому числі важкої, терміном до 12 місяців. Цей ефект спостерігається у пацієнтів як із загостреннями захворювань, так і без загострень, а також з будь-яким ступенем инвалідизації. Як при ремітуючому, так і при повторно прогресуючому розсіяному склерозі, лікування препаратом знижує частоту (до 30%) і важкість загострень хвороби, число госпитализацій і потреба в лікуванні ГКС, а також подовжує тривалість ремісії.

За результатами магнітно-резонансної томографії головного мозку у хворих з ремісуючим і повторно прогресуючим розсіяним склерозом на фоні лікування препаратом, установлене його значний позитивний вплив, що виражається в зменшенні тяжкості патологічного процесу, а також значному зменшенні утворення нових активних вогнищ.

Фармакокінетика Після підшкірного введення в дозі 8 000 000 МО концентрації інтерферону бета-1b у крові низькі чи не визначаються взагалі. Після підшкірного введення в дозі 16 000 000 МО максимальний рівень у плазмі крові складає близько 40 МО/мл через 1-8 год після введення. Абсолютна біодоступність при підшкірному введенні складає приблизно 50%. При внутрішньовенному введенні інтерферону бета-1b кліренс і період напіввиведення препарату складають у середньому 30 мл/хв і 5 год відповідно. Введення препарату через день не приводить до підвищення його рівня в плазмі крові, а його фармакокінетика протягом курсу терапії, очевидно, не змінюється. При підшкірному введенні в дозі 8 000 000 МО через день у здорових добровольців рівні маркерів біологічної відповіді (неоптерина, β₂-мікроглобуліна та імуноресупресивного цитокиіну IL-10) значно підвищувалися в порівнянні з вихідними показниками через 6-12 год після введення першої дози препарату, досягали максимуму через 40-124 год і залишалися підвищеними протягом 7-денного (168 год) періоду спостереження. Зв'язок між рівнями в плазмі крові інтерферону бета-1b чи рівнями індукованих їм маркерів і механізмом дії препарату при розсіяному склерозі не встановлений.

Показання для застосування. Застосовується при розсіяному склерозі з ремітуючим і повторно прогресуючим перебігом захворювання для:

- зниження частоти і тяжкості загострень хвороби з ремітуючим перебігом розсіяного склерозу при наявності не менш 2 загострень захворювання за останні 3 роки і наступним повним чи неповним відновленням функцій нервової системи і відсутність ознак його безперервного прогресуючого перебігу між рецидивами.

Спосіб застосування та дози. 8 000 000 МО приготовленого розчину вводиться підшкірно, через день. Для одержання розчину препарату у флакон з БЕТАБІОФЕРОНом-1b вводять 1,2 мл розчинника (0,54% р-р натрію хлориду). Порошок повинен розчинитися цілком без струшування; перед використанням слід оглянути готовий розчин. При наявності часток або зміни кольору розчин застосовувати не можна.

В даний час залишається невирішеним питання тривалості терапії. У контрольованому клінічному дослідженні ефект лікування зберігався протягом усіх 3 років спостережень.

Побічна дія. Можливі лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія. У рідких випадках відзначалася виражена тромбоцитопенія, повідомлення про розвиток кардиоміопатії; біль за грудиною, тахікардія або пальпітація.

У рідких випадках на тлі лікування БЕТАБІОФЕРОНом-1b відзначалися порушення функції щитоподібної залози (гіпертиреоз, а також гіпотиреоз). Можливі нудота і блювання. В поодиноких випадках спостерігався панкреатит.

Грипоподібні симптоми (лихоманка, озноб, міалгіі, загальне нездужання, пітливість).

Можуть виникнути тяжкі реакції гіперчутливості (у рідких випадках спостерігаються такі реакції, як бронхоспазм, анафілаксія і кропивниця). При використанні препарату може спостерігатися підвищення активності АсАт, АлАт і (-глутамілтрансферази; описані випадки гепатиту. При лікуванні БЕТАБІОФЕРОНом -1b у деяких випадках спостерігалися гіпокальцінемія і гіперурикемія, у рідких випадках - гіпертриглицеридемія, задишка.

Депресія, відчуття тривоги, емоційна лабільність, деперсоналізація, судороги, суіцидальні тенденції і сплутаність свідомості. Відомі випадки підвищення м'язового тонусу. У жінок у при менопаузі можуть виникнути порушення менструального циклу. Місцеві реакції у вигляді гіперемії, набряків, зміни кольору шкіри, запалення, болю, гіперчутливості, некрозу, лимфаденопатії, підвищення АТ.

Протипоказання. Період вагітності, період годування груддю. реакції гіперчутливості на природний чи рекомбінантний інтерферон бета або людський альбумін в анамнезі, тяжкі депресивні стани і/або суіцидальні тенденції в анамнезі. Захворювання печінки у фазі декомпенсації, епілепсія при відсутності ефекту від лікування.

Передозування. Не встановлено.

Особливості застосування. Хворих треба інформувати про те, що побічними діями БЕТАБІОФЕРОНу-b можуть бути депресія і суіцидальні думки, з появою яких варто негайно звернутися до лікаря. У рідких випадках ці стани можуть привести до спроб самогубства. При наявності депресії і суіцидальных думок варто негайно припинити лікування;

У пацієнтів з депресією, в осіб, в анамнезі яких є вказівка на депресію або судоми, а також у хворих, що одержують противоепілептичні засоби, БЕТАБІОФЕРОН-1b варто застосовувати з обережністю.

Препарат слід застосовувати з обережністю в пацієнтів із захворюваннями серця, зокрема, у хворих із серцевою недостатністю ІІІ - IV функціонального класу по класифікації NÝНА, у хворих з кардиіоміопатіями. Якщо передбачається зв'язок кардіоміопатіі, що розвинулась в процесі лікування, із застосуванням БЕТАБІОФЕРОНу-1b , препарат слід відмінити. При лікуванні БЕТАБІОФЕРОНом-1b у рідких випадках можуть розвинутись серйозні реакції гіперчутливості (анафілаксія, бронхоспазм, кропивниця).

До призначення БЕТАБІОФЕРОНу-1b і на фоні лікування варто регулярно проводити розгорнутий аналіз крові, включаючи визначення лейкоцитарної формули, а також визначати активність АсАТ, АлАТ і γ-глутамілтрансферази. У випадку підвищення активності трансаміназ у сироватці крові слід проводити ретельне спостереження й обстеження хворого. Препарат необхідно відмінити при значному підвищенні активності печінкових ферментів чи появі симптомів гепатиту. При відсутності клінічних ознак ушкодження печінки, після нормалізації активності печінкових ферментів можна спробувати відновити терапію під ретельним контролем функції печінки. Клінічних даних про застосування БЕТАБІОФЕРОНу-1b у хворих з порушеною функцією печінки або нирок немає.

В одиничних випадках спостерігався панкреатит, часто обумовлений з гіпертриглицеридемією.

 У клінічних дослідженнях у 41% хворих з ремітуючим розсіяним склерозом відзначалася поява сироваткових нейтралізуючих антитіл до інтерферону бета-1b (два послідовних титри ≥ 20). У дослідженні у хворих із повторно прогресуючим розсіяним склерозом поява нейтралізуючих антитіл виявлене в 28% випадків. Вплив утворення антитіл на клінічну ефективність БЕТАБІОФЕРОНу-1b у даний час вивчається. Наявні результати суперечливі і не дозволяють зробити однозначний висновок. Ознак негативного впливу нейтралізуючих антитіл на перебіг хвороби при вдруге прогресуючому розсіяному склерозі не виявлено.

In vitro установлено, що нейтралізуючі антитіла проти рекомбинантного інтерферону бета-1b взаємодіють також із природним інтерфероном бета, хоча й у меншому ступені. In vivo цей ефект не вивчався, тому клінічне його значення невідомо.

Відомості про хворих, що завершили терапію БЕТАБІОФЕРОНом-1b, незважаючи на появу нейтралізуючих антитіл, нечисленні і непереконливі.

У хворих, що одержували БЕТАБІОФЕРОН-1b, описані випадки некрозу в місці ін'єкції. З появою множинних чи великих вогнищ некрозу лікування БЕТАБІОФЕРОНом-1b варто припинити до їхнього повного загоєння. Іноді потрібно спеціальне лікування, що може продовжуватися до 6 міс. При наявності одного вогнища і відсутності великого некрозу лікування БЕТАБІОФЕРОНом-1b може бути продовжено.

Щоб знизити ризик розвитку некрозу в місці ін'єкції, слід суворо дотримувати правил асептики при виконанні ін'єкцій, а також постійно змінювати місця ін'єкції.

Необхідно дотримувати обережність при лікуванні БЕТАБІОФЕРОНом-1b хворих з мієлосупресією, анемією або тромбоцитопенією.

Застосування цитокінів у хворих з моноклональною гамапатією іноді супроводжувалося системним підвищенням проникності капілярів із шокоподібними симптомами і летальним кінцем.

Невідомо, чи здатний БЕТАБІОФЕРОН-1b викликати ушкодження плоду при лікуванні жінок у період вагітност або і впливати на репродуктивну функцію людини. У контрольованих клінічних дослідженнях у хворих з розсіяним склерозом відзначалися випадки самовільного аборту. Отже, БЕТАБІОФЕРОН-1b протипоказаний у період вагітності. Жінкам репродуктивного віку при лікуванні цим препаратом слід використовувати надійні методи контрацепції. У випадку настання вагітності під час лікування БЕТАБІОФЕРОНом-1b чи плануванні вагітності жінку слід інформувати про потенційний ризик і рекомендувати припинення лікування. Невідомо, чи екстритується інтерферон бета-1b із грудним молоком. Враховуючи потенційну можливість розвитку серйозних небажаних реакцій на БЕТАБІОФЕРОН-1b у дітей грудного віку, необхідно припинити годівлю грудьми або відмінити препарат. Побічні ефекти з боку ЦНС, обумовлені застосуванням БЕТАБІОФЕРОНу-1b, у чутливих осіб можуть вплинути на здатність до керування транспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.

Ефективність і безпека застосування БЕТАБІОФЕРОНа-1b для дітей і підлітків до 18 років не вивчалися, у зв'язку з цим препарат не слід призначати пацієнтам даної вікової групи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Вплив БЕТАБІОФЕРОНу-1b у дозі (8 000 000 МО ) через день на метаболізм лікарських речовин у хворих з розсіяним склерозом не вивчено. При лікуванні загострень хвороби в пацієнтів, що одержували БЕТАБІОФЕРОН-1b, переносимость кортикостероїдов чи АКТГ, що застосовували курсами до 28 днів, була хорошою. Застосування БЕТАБІОФЕРОНу-1b одночасно з іншими імунодепресантами, крім ГКС, не вивчалося.

Інтерферони знижують активність печінкових цитохром Р450-залежних ферментів у людини і тварин. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні БЕТАБІОФЕРОНу-1b у комбінації з медичними препаратами, що мають вузький терапевтичний індекс, кліренс яких у значній мірі залежить від печінкової системи цитохрому Р450 (наприклад, противоепилиптичні засоби). Необхідно також дотримуватись обережністі при одночасному застосуванні будь-яких препаратів, що впливають на систему кровотворення.

Умови та термін зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при температурі від 2⁰С до 8⁰С. Термін придатності – 2 роки.

 Термін зберігання приготовленого розчину – до 3 годин при температурі 2⁰С - 8⁰С.