Лозартан Сандоз инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: лозартан;

1 таблетка містить 50 мг лозартану калію, що відповідає 45,8 мг лозартану;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, лактози моногідрат, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний; гіпромелоза, гідроксипропілцелюлоза, макрогол 400, титану діоксид, тальк.

Лікарська форма.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Прості препарати антагоністів ангіотензину II. Код АТС С09СА01.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія.

Артеріальна гіпертензія у пацієнтів з гіпертрофією лівого шлуночка з метою зниження ризику інсультів.

Захист нирок у хворих на цукровий діабет 2-го типу, що супроводжується нефропатією (макроальбумінурією).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до лозартану або до будь-якого компоненту препарату.

Вагітність, годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Для усіх показань початкова і підтримуюча терапевтична доза для дорослих становить 50 мг 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект спостерігається після 3 - 6 тижнів регулярного приймання препарату. За необхідності додаткової корекції артеріального тиску доза лозартану може бути збільшена до максимальної – 100 мг 1 раз на добу.

Застосування лозартану при нирковій недостатності.

Для пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну 20 - 50 мл/хв) корекція початкової дози не потрібна. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну менше 20 мл/хв та для хворих, що знаходяться на діалізі, рекомендується зменшення початкової дози до 25 мг 1 раз на добу.

Досвід застосування лозартану у пацієнтів з діабетом 2-го типу за наявності тяжкої ниркової недостатності відсутній.

Застосування лозартану при печінковій недостатності.

Для хворих з порушеннями функції печінки в анамнезі слід призначати більш низьку, ніж звичайно, дозу препарату.

Застосування лозартану у пацієнтів літнього віку.

Хворі до 75 років корекції початкової дози лозартану не потребують.

Пацієнти старші за 75 років: існує обмежений клінічний досвід застосування лозартану в зазначеній віковій групі, рекомендовано починати лікування з дози препарату 25 мг 1 раз на добу.

Побічні реакції.

При есенціальній гіпертензії у контрольованих клінічних дослідженнях запаморочення виявилося єдиною побічною реакцією, пов’язаною із застосуванням лозартану, яка виникала частіше, як для плацебо (у ³ 1% хворих). Дозозалежні ортостатичні ефекти спостерігалися менше, ніж у 1% пацієнтів.

Найпоширенішими побічними ефектами, пов’язаними із застосуванням лозартану, у хворих на артеріальну гіпертензію і гіпертрофію лівого шлуночка були запаморочення, астенія/втома.

У хворих на цукровий діабет 2-го типу найпоширенішими побічними ефектами, пов’язаними із застосуванням препарату, були астенія/втома, запаморочення, гіпотензія і гіперкаліємія.

Крім того повідомлялось про наступні побічні реакції :

– реакції гіперчутливості: ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та язичка, що може призвести до обструкції дихальних шляхів; набряк обличчя, губів, язика – побічні ефекти, про які рідко повідомляли у зв’язку з лікуванням пацієнтів лозартаном. У деяких із цих пацієнтів раніше спостерігався ангіоневротичний набряк при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ; рідко повідомляли про випадки васкуліту, у тому числі пурпури Геноха-Шенляйна;

– серцево-судинні: відчуття серцебиття, тахікардія;

– гастроінтестинальні: діарея, диспепсія, нудота; гепатит (поодинокі повідомлення), відхилення від норми показників функції печінки (підвищення активності АЛТ, яка нормалізувалась після відміни препарату);

– гематологічні: анемія;

– скелетно-м’язові: міалгія; біль у спині, м’язові судоми;

– нервова система/психічні функції: дискомфорт, головний біль, безсоння, мігрень;

– шкірні покриви: кропив’янка, свербіж;

– респіраторні: кашель, нежить, фарингіт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів;

– інші: абдомінальний біль, астенія/втома, біль у грудній клітці, набряки/набряклість.

Вплив препарату на результати лабораторних досліджень

Рідко – гіперкаліємія (калій сироватки >5,5 ммоль/л). Зростання ризику гіперкаліємії спостерігалось у хворих на цукровий діабет 2-го типу.

Передозування.

Дані щодо передозування лозартану обмежені. Найімовірнішими проявами передозування є гіпотензія і тахікардія; брадикардія може бути наслідком парасимпатичної (вагусної) стимуляції. Якщо виникає симптоматична гіпотензія, слід призначати підтримуюче лікування.

Ні лозартан, ні його активний метаболіт не видаляються при гемодіалізі.

При випадковому передозуванні необхідно проводити симптоматичну і підтримуючу терапію. Рекомендованими заходами є стимуляція блювання та промивання шлунка.

Застосування у період вагітності, годування груддю

Призначення лікарських засобів, що безпосередньо впливають на ренін-ангіотензинову систему, протипоказано у період вагітності.

Одразу ж після встановлення вагітності застосування лозартану слід негайно припинити.

Невідомо, чи виділяється лозартан з молоком матері. Беручи до уваги те, що значна кількість лікарських засобів екскретується з молоком, а також враховуючи інтереси матері і дитини, слід прийняти рішення або про припинення годування, або про відміну препарату.

Діти

Безпека та ефективність застосування лозартану для лікування дітей не доведені.

Особливості застосування.

Лозартан можна приймати незалежно від їди.

У пацієнтів з дефіцитом натрію і дегідратацією (внаслідок застосування високих доз діуретиків, обмеженого вживання рідини, діареї, блювання) може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія. Для її запобігання рекомендована корекція зазначених порушень перед початком лікування лозартаном або зниження стартової дози препарату.

Ризик виникнення електролітного дисбалансу зростає у пацієнтів з ураженням нирок, у тому числі за наявності цукрового діабету, що вимагає відповідного медичного контролю.

Фармакокінетичні дані вказують на істотне підвищення концентрації лозартану в плазмі хворих на цироз печінки, що потребує зниження дози лозартану для хворих з порушеннями функції печінки, в тому числі в анамнезі.

Вимагає обережності призначення лозартану пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок, у хворих з двобічним стенозом ниркових артерій, стенозом ниркової артерії єдиної нирки, після операції трансплантації нирок. У зазначених випадках препарати, які впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть спричиняти підвищення рівнів сечовини та креатиніну в крові.

В наявних клінічних дослідженнях не було виявлено відмінностей щодо ефективності та безпеки застосування лозартану залежно від віку. Проте хворі літнього віку можуть мати підвищену чутливість до дії препарату, навіть при застосуванні звичайних доз.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Не існує даних щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем та працювати зі складною технікою.

Проте до з’ясування індивідуальної реакції на лозартан необхідно дотримуватись обережності при керуванні автотранспортом і заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Препарат може призначатись з іншими антигіпертензивними засобами (діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами тощо).

Дотепер не виявиявлено клінічно вагомих взаємодій лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином.

Рифампіцин і флуконазол здатні зменшувати концентрацію активного метаболіту лозартану в плазмі крові. Клінічні наслідки цих взаємодій не оцінювались.

Так само, як при застосуванні інших препаратів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амілориду), калієвих додатків або сольових замінників, що містять калій, може призвести до підвищення вмісту калію в сироватці крові.

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть послабити антигіпертензивний ефект антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які отримують лікування НПЗЗ, включаючи інгібітори ЦОГ-2, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ може призвести до подальшого погіршення функції нирок. Ці ефекти, звичайно, є оборотними.

Одночасне призначення лозартану та інгібіторів АПФ вивчено недостатньо.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ангіотензин II, потужний вазоконстриктор, є одним з найважливіших факторів патофізіології гіпертензії. Ангіотензин II зв’язується з рецепторами АТ1, які знаходять у багатьох тканинах (гладких м’язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), і спричиняє низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і звільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію гладеньком’язових клітин. Лозартан та його активний карбоксильний метаболіт блокують дію ангіотензину II, незалежно від джерела та шляху його синтезу. Лозартан селективно зв’язується з рецепторами АТ1, не зв’язується з іншими рецепторами і не блокує іонні канали.

Фармакокінетика.

Після перорального прийому лозартан активно абсорбується і метаболізується з формуванням активного карбоксильного метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність лозартану при пероральному застосуванні становить приблизно 33%. Середні пікові концентрації лозартану та його активного метаболіту реєструються через 1 год і 3 - 4 год, відповідно. Лозартан і його активний метаболіт на ³ 99% зв’язуються з білками плазми (альбумінами). Об’єм розподілу лозартану становить 34 л. Лозартан погано проникає через гематоенцефалічний бар’єр. Після перорального застосування лозартану приблизно 4% дози виділяється з сечею у незміненому вигляді, приблизно 6% дози виділяється з сечею у вигляді активного метаболіту. Період напіввиведення лозартану та його активного метаболіту становить, відповідно, 2 год і 6 - 9 год. Приблизно 35% лозартану виводиться з сечею, 58% – з калом. Лозартан та його активний метаболіт не видаляються за допомогою гемодіалізу.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з рискою з одного боку таблетки.

Несумісність. Не встановлена.

Термін придатності.

2 роки

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.