Амакацина сульфат инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: amikacin;

N-[4-aміно-2-(S)-гідроксибутирил]-o-6-aміно-6-дезокси-α-D-глюкопіранозил(l→4)-o-[3-аміно-3-дезокси-α-D-глюкопіранозил(1→6)]-2-дезокси-D-стрептаміну дисульфат;

основні фізико-хімічні властивості: порошок або пориста маса білого або білого з жовтуватим відтінком кольору, гігроскопічний;

склад: 1 флакон містить амікацину сульфату, в перерахуванні на амікацин, 250 мг або 500 мг;

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозидии. Код АТС J01GВ06.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Амікацин – напівсинтетичний аміно-глікозидний антибіотик III покоління, похідне канаміцину. Активно проникає через клітинну мембрану бактерій, необоротно зв'язується з 30S-субодиницею бактеріальних рибосом і, тим самим, пригнічує синтез білка збудника. Має широкий спектр антибактеріальної дії. Активний відносно грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus spp. (у т.ч. штами чутливі до пеніциліну та метициліну); грамнегативних мікроорганізмів; Escherichia Coll, Proteus spp., Providencia spp., Serratia spp., Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa (серед них штами, чутливі до гентаміцину, тобраміцину, сизоміцину). Амікацину сульфат помірно активний відносно Steptococcus spp. (у т. ч. Steptococcus рпеитопіае) Enterococcus spp. До дії препарату нечутливі неспороутворюючі грамнегативні анаеробні бактерії, найпростіші.

Фармакокінетика. Всмоктування. Швидко всмоктується після внутрішньом'язового введення. Максимальна концентрація досягається через 1 годину після введення препарату, терапевтичні концентрації амікацину сульфату зберігаються протягом 10-12 годин. При внутрішньовенному крапельному введенні концентрація препарату в плазмі крові перевищує ту, що спостерігається при внутрішньом'язовому введенні, максимальна концентрація досягається через 30 хв. Динаміка зниження концентрації препарату подібна до такої при внутрішньом'язовому введенні, терапевтичні концентрації амікацину сульфату при внутрішньом'язовому і внутрішньовенному крапельному введенні зберігаються протягом 10-12 годин.

Розподіл. Амікацину сульфат розподіляється у легенях, печінці, міокарді, селезінці, кістковій тканині, плевральному та перитонеальному ексудатах, синовіальній рідині, бронхіальному секреті, жовчі. Вибірково накопичується у корковому шарі нирок. Проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр і виявляється у лікворі. При запаленні менінгеальних оболонок проникнення амікацину сульфату в спинномозкову рідину

збільшується. Амікацину сульфат проникає крізь плацентарний бар'єр і виявляється в крові плода та амніотичній рідині.

Виведення. Приблизно 75-95% виводиться у незміненому вигляді нирками шляхом клубочкової фільтрації, утворюючи високу концентрацію в сечі. У хворих з порушенням видільної функції нирок виведення уповільнюється, що призводить до збільшення його концентрації у плазмі крові. Період напіввиведення амікацину сульфату у дорослих із нормальною функцією нирок становить 2-4 годин, у новонароджених - 5-8 годин, у дітей - 2,5-4 годин.

Показання для застосування. Гострі та хронічні інфекції тяжкого перебігу, спричинені чутливими до амікацину сульфату грамнегативними та грампозитивними мікроорганізмами:

- менінгіт;

-   сепсис (у т.ч. неонатальний);

-   септичний ендокардит;

-   захворювання органів дихання (пневмонія, емпієма плеври, абсцес легенів);

-   перитоніт;

- інфекції нирок і сечовивідних шляхів, особливо ускладнені та такі, що часто рецидивують (пієлонефрит, уретрит, цистит);

-   гнійні інфекції шкіри і м'яких тканин;

-   інфіковані опіки;

-   туберкульоз (при неефективності основних протитуберкульозних препаратів).

Спосіб застосування та дози. Застосовують амікацину сульфат внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Дозу встановлюють індивідуально, залежно від тяжкості перебігу і локалізації інфекції, а також чутливості збудника.

Звичайні дози для дорослих і підлітків з нормальною функцією нирок - 15 мг/кг маси тіла на добу (по 5 мг/кг кожні 8 годин або по 7,5 мг/кг кожні 12 годин). У тяжких випадках, та інфекціях спричинених Pseudomonas, добову дозу розподіляють на 3 введення.

Максимальна доза для дорослих становить 15 мг/кг на добу, але не більше 1,5 г на добу. Максимальна курсова доза не повинна перевищувати 15 г.

Тривалість лікування зазвичай становить 3-7 днів при внутрішньовенному введенні та 7-10 днів - при внутрішньом'язовому.

Недоношеним новонародженим призначають у початковій разовій дозі 10 мг/кг, а потім кожні 18-24 годин по 7,5 мг/кг протягом 7-10 днів.

Новонародженим спочатку призначають 10 мг/кг, потім 7,5 мг/кг кожні 12 годин протягом 7-10 днів.

При лікуванні хворих з порушеною функцією нирок добову дозу потрібно знизити та/або збільшити інтервал між введеннями. Дозу знижують залежно від вмісту креатиніну в плазмі крові та маси тіла пацієнта. Інтервал (години) між введеннями антибіотика розраховують шляхом множення значення рівня креатиніну в плазмі крові на 9; наприклад, якщо рівень креатиніну - 2 мг, препарат призначають через кожні 18 годин. При збільшенні інтервалу разову дозу не змінюють.

Перша доза пацієнтам з нирковою недостатністю становить 7,5 мг/кг. Для розрахунку наступних доз використовують формулу: кліренс креатиніну пацієнта (мл/хв) х первісна доза (мг)/ кліренс креатиніну в нормі (мл/хв).

Для введення амікацину сульфату шляхом внутрішньовенної інфузії дорослим та дітям треба використовувати об'єм рідини, достатній для крапельного вливання. Вводити протягом 60-90 хв (зі швидкістю 50 крапель за 1 хв), а новонародженим -1-2 години.

Внутрішньовенну ін'єкцію (струйно) амікацину сульфату потрібно проводити дуже повільно (протягом 2-7 хв).

Правила приготування розчину Розчин для парентерального введення готують безпосередньо перед введенням та використовують відразу після приготування.

Для внутрішньом'язового введення до вмісту флакона (250 мг або 500 мг порошку) додають 2-3 мл води для ін'єкцій.

Для внутрішньовенного введення використовують ті самі розчини, що і для внутрішньом'язового введення, попередньо розвівши їх 200 мл 5% розчину глюкози або 0,9 % розчину натрію хлориду. Концентрація препарату в розчині для внутрішньовенного введення не повинна перевищувати 5 мг/мл.

Побічна дія. При тривалому застосуванні або передозуванні препарату може спостерігатися нефротоксична дія, що проявляється у вигляді альбумінурії, гематурії, циліндрурії, гіперазотемії та олігурії; появи ототоксичності (частково відновлювальна або не відновлювальна глухота, шум у вухах, вестибулярні порушення), підвищення активності печінкових трансаміназ і концентрації білірубіну в сироватці крові, алергічні реакції (шкірні висипання, свербіж, гарячка, рідше - набряк Квінке), зміна складу периферичної крові (анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія), нудота, блювання, головний біль, сонливість, у поодиноких випадках - порушення нейром'язової передачі.

При появі ознак розвитку алергічних реакцій препарат відміняють і призначають десенсибілізуючу терапію (димедрол, кальцію хлорид).

Механізм розвитку нервовом'язової блокади аналогічний дії міорелаксантів антидеполяризуючого типу. При перших ознаках блокади нервовом'язової провідності необхідно припинити введення амікацину сульфату та негайно ввести внутрішньовенно розчин кальцію хлориду або підшкірно розчин прозерину та атропіну; за необхідності хворого переводять на кероване дихання.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до амікацину сульфату або інших аміноглікозидів; тяжкі порушення функції нирок; неврит слухового нерва; порушення функції вестибулярного апарату; азотемія (залишковий азот вище 150 мг %); міастенія; вагітність, період годування груддю; попереднє лікування ото- або нефротоксичними препаратами.

Передозування. Можлива поява ознак ото- та нефротоксичної дії препарату: шум у вухах, слухові розлади, шкірні висипи, головний біль, запаморочення, пропасниця, парестезії, зниження функції нирок (аж до ниркової недостатності). Амікацин видаляють з організму шляхом проведення перитонеального діалізу або гемодіалізу. Рівень антибіотика в крові можна знизити шляхом безперервної артеріовенозної гемофільтрації. У новонароджених можливо також проведення обмінної гемотрансфузії.

Особливості застосування. Перед застосуванням препарату слід визначити чутливість виділених збудників, з використанням дисків, що містять 30 мкг амікацину сульфату. При діаметрі зон 17 мм та більше збудник вважається чутливим, від 15 мм до 16 мм - помірно чутливим, менше 14 мм - не чутливим.

При тривалому використанні або передозуванні препарат може виявляти ото- та нефротоксичні дії. Ото- та нефротоксичні реакції звичайно оборотні. Для профілактики ускладнень та зменшення кількості їх розвитку препарат рекомендується застосовувати під контролем функції нирок, слуху та вестибулярного апарату (не рідше 1 разу на тиждень). У зв'язку з варіабельністю фармакокінетики (особливо при порушеннях функції нирок) лікування слід здійснювати при постійному контролі вмісту амікацину сульфату в плазмі крові (концентрація не повинна перевищувати 30 мкг/мл).

Основним токсичним ефектом препарату при парентеральному введенні є його дія на VIII пару черепно-мозкових нервів, яка проявляється спочатку глухотою у діапазоні звуків високої частоти.

У пацієнтів з порушенням функції нирок ризик розвитку ототоксичних ускладнень значно вищий, тому до початку лікування амікацином сульфатом необхідно провести корекцію водно-електролітного балансу у пацієнта, а в період застосування препарату - забезпечити достатню гідратацію, періодично визначати концентрацію креатиніну в плазмі крові або кліренс креатиніну та за необхідності коригувати схему дозування.

При появі ознак нефротоксичності дозу препарату потрібно зменшити, а введення рідини - збільшити. У разі розвитку гіперазотемії або олігурії лікування препаратом потрібно припинити.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне введення амікацину сульфату з анестетиками та міорелаксантами може спричинити блокаду нейром'язової передачі та параліч дихальних м'язів.

Не слід одночасно або послідовно використовувати інші ототоксичні та/або нефротоксичні засоби, а саме антибіотики, такі як стрептоміцин, канаміцин, мономіцин, гентаміцин, тобраміцин, віоміцин, поліміксин В, неоміцин через імовірність посилення токсичних явищ.

Одночасне застосування амікацину сульфату та діуретиків швидкої дії, наприклад похідних етакринової кислоти, фуросеміду, маніту (особливо якщо діуретик вводять внутрішньовенно), може призвести до розвитку невідновлюванної глухоти.

Внаслідок можливої фармацевтичної несумісності амікацину сульфат не можна змішувати в одному шприці з іншими лікарськими препаратами.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі від 15 до 25 °С.

Термін придатності - 2 роки. Не застосовуйте препарат після закінчення терміну придатності!