Эмесетрон-Здоровье инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна і хімічна назви: ondansetron; (+–)-1,2,3,9 – тетрагідро-9-метил-3-[(2-метил-1Н-імідазол-1-їл)-метил]-4Н-карбазол-4-он (у вигляді моногідрохлориду дигідрату);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або злегка жовтуватий розчин;

склад: 1 мл розчину містить ондансетрону гідрохлориду (у перерахуванні на ондансетрон) – 2 мг;

допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, динатрію едетат (Трилон Б), сорбітол, 0,1 М розчин натрію гідроксиду, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протиблювотні засоби й препарати, що усувають нудоту. Антагоністи 5-НТ₃-рецепторів серотоніну. Код АТС А04А А01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Протиблювотний засіб. Механізм дії зумовлений конкурентною високоселективною блокадою центральних і периферичних

5-НТ₃-рецепторів серотоніну (рецептори тригерної зони, блювального центру). Пригнічує блювотний рефлекс, усуваючи та попереджаючи блювання при застосуванні цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів, променевій терапії, у післяопераційному періоді. При багаторазовому застосуванні уповільнює перистальтику й проходження вмісту кишечником.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні у дозі 0,15 мг/кг дорослим молодше 75 років максимальна концентрація у крові становить у середньому близько 100 нг/мл, в осіб старше 75 років – 170 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація ондансетрону в крові реєструється через 10 хвилин після ін’єкції становить близько 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми 70–76%. Основна частина введеної дози (85–90%) гідроксилюється в печінці за участі цитохрому Р₄₅₀ до сполук індольного циклу, а далі кон’югує з глюкуроновою і сірковою кислотами. Загальний об’єм розподілу становить 1,9 л/кг, період напіввиведення 3,5–5,5 годин (залежно від віку). Препарат екскретується з організму нирками, при цьому 5% введеної дози виводиться у незмінному вигляді. Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні. У дітей, а також в осіб з ураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів похилого віку збільшується період напіввиведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів із помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15–60 мл/хв) знижені системний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є клінічно незначуще невелике збільшення періоду напіввиведення препарату. У жінок рівень максимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, а кліренс та рівень розподілу нижчі, ніж у чоловіків.

Показання для застосування. Профілактика і усунення нудоти й блювання при цитотоксичній хіміотерапії (початкові і повторні курси, включаючи застосування високих доз цисплатину) і променевій терапії (опромінення всієї поверхні тіла, часткове однократне високодозне або щоденне опромінення абдомінальної ділянки) в онкології. Профілактика й усунення нудоти й блювання в післяопераційному періоді.

Спосіб застосування й дози. Препарат уводять внутрішньовенно струминно або крапельно, а також внутрішньом’язово. Для приготування розчину ондансетрону для інфузійного введення можуть застосовуватися: 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, розчин Рінгера. Розчин ондансетрону для інфузійного введення готують безпосередньо перед уведенням; у разі необхідності його можна зберігати до повного використання не більше 24 годин при температурі 2–8^оС. Під час проведення інфузії не потрібний захист від світла при нормальному освітленні.

При проведенні цитостатичної терапії режим дозування встановлюють індивідуально залежно від ступеня вираженості блювальної реакції.

Дорослим та підліткам старше 12 років для первинної профілактики нудоти та блювання при помірній еметогенній хіміотерапії та променевій терапії – можливі 3 варіанти введення:

I – одноразово 8 мг внутрішньовенно повільно безпосередньо перед початком курсу;

II – одноразово 32 мг, розведені в 50–100 мл фізіологічного розчину, інфузійно упродовж не менше 15 хвилин за 30 хвилин до початку курсу;

III – по 0,15 мг/кг інфузійно 3 рази – за 30 хвилин до початку хіміотерапії і далі через 4 години і 8 годин.

Дорослим для первинної профілактики нудоти та блювання при високоеметогенній хіміотерапії – можливі 3 варіанти введення:

I – одноразово 8 мг внутрішньовенно повільно безпосередньо перед початком курсу;

II – по 8 мг внутрішньовенно повільно безпосередньо перед початком курсу, далі повторно по 8 мг внутрішньовенно повільно два рази з інтервалом 2–4 години або по 1 мг/год внутрішньовенно крапельно з перервами упродовж 24 годин.

III – одноразово 32 мг, розведені в 50–100 мл фізіологічного розчину, інфузійно упродовж не менше 15 хвилин безпосередньо перед початком курсу.

Для профілактики блювання у наступні дні ондансетрон застосовують внутрішньо у формі таблеток.

У дітей від 4 до 12 років для первинної профілактики нудоти та блювання при еметогенній хіміотерапії: одноразово внутрішньовенно 5 мг/м² безпосередньо перед початком курсу з подальшим прийомом ондансетрону всередину у формі таблеток.

Для профілактики післяопераційної нудоти й блювання: дорослим – по 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно повільно на початку проведення загальної анестезії; дітям старше 2 років – 0,1 мг/кг (максимально до 4 мг) внутрішньовенно повільно до (не менш ніж за 30 секунд) або після вводного наркозу.

Для купірування післяопераційної нудоти й блювання, що розвилась: дорослим – 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно, дітям – 0,1 мг/кг (до 4 мг) внутрішньовенно повільно.

Внутрішньом’язово в одну і ту ж ділянку тіла одномоментно може бути введена доза, що не перевищує 4 мг ондансетрону.

Вища добова доза ондансетрону для дорослих становить 32 мг, у пацієнтів із вираженими порушеннями функції печінки – 8 мг (максимально при одноразовому інфузійному введенні упродовж 15 хвилин).

Побічна дія. З боку центральної нервової системи можливі: головний біль, запаморочення, тимчасове порушення гостроти зору (при швидкому внутрішньовенному введенні), спонтанні рухові розлади, напади судом, пригнічення центральної нервової системи, парестезії, слабкість, екстрапірамідна симптоматика, непритомність;

з боку серцево-судинної системи можливі: відчуття жару й приливу крові до обличчя, аритмії, тахікардія або брадикардія, гіпотензія або гіпертензія;

з боку системи травлення можуть з’явитися: запор, діарея, гикавка, сухість у роті, транзиторне підвищення активності амінотрансфераз, недостатність функції печінки;

можливі алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм, у поодиноких випадках – анафілактичні реакції;

інші: можуть з’явитися кашель, болі у грудній клітці (ангінозного типу), почервоніння й печіння в місці ін’єкції.

Протипоказання. Недостатність функції печінки, вагітність (особливо I триместр), період лактації, дитячий вік: при хіміо- і променевій терапії – до 4 років; при анестезії – до 2 років, підвищена чутливість до компонентів препарату.

Передозування. При передозуванні можливе загострення симптомів, що описані у розділі “Побічна дія”. Лікування: відміна препарату і симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. В період лікування ондансетроном годування груддю необхідно припинити.

При дуже вираженій блювальній реакції у результаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разового внутрішньовенного введення глюкокортикоїдів (наприклад, 20 мг дексаметазону натрію фосфату) до початку хіміотерапії.

З обережністю призначають пацієнтам, що мають в анамнезі реакції гіперчутливості до інших селективних антагоністів серотонінових 5НТ₃-рецепторів. З обережністю та під ретельним медичним наглядом слід призначати препарат пацієнтам з ознаками підгострої непрохідності кишечнику.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Для розведення застосовують лише рекомендовані інфузійні розчини (см. розділ “Спосіб застосування та дози”).

Препарат у вигляді інфузійного розчину при концентрації ондансетрону 16 – 160 мкг/мл (8 мг/500 мл и 8 мг/50 мл) може вводитися через Y-подібний катетер сумісно зі слідуючими препаратами:

– цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл упродовж 1–8 годин;

– карбоплатин у концентрації 0,18–9,9 мг/мл упродовж 10–60 хвилин;

– 5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл із швидкістю не менш 20 мл/год, при цьому слід враховувати, що більш високі концентрації 5-фторурацилу можуть викликати преципітацію ондансетрону;

– етопозид у концентрації 0,14 – 0,25 мг/мл упродовж 30-60 хвилин;

– цефтазидим у дозі 0,025 – 2 г, розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції упродовж 5 хвилин;

– циклофосфамід у дозі 0,1 – 1 г, розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції упродовж 5 хвилин;

– доксорубіцин у дозі 10–100 мг розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції упродовж 5 хвилин;

– дексаметазона натрія фосфат у дозі 20 мг внутрішньовенно повільно упродовж 2–5 хвилин через Y-подібний катетер сумісно з 8–32 мг ондансетрону у 50–100 мл розчину.

Препарат не слід застосовувати в одному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування інгібіторів мікросомальних печінкових ферментів системи цитохрому Р₄₅₀ (алопурінол, хлорамфенікол, циметидин, дилтіазем, флуконазол, кетоконазол, метронідазол, омепразол, пропранолол, хінідин, верапаміл) може збільшувати час напіввиведення і знижувати загальний кліренс препарату.

При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних печінкових ферментів системи цитохрому Р₄₅₀ (барбітурати, карбамазепін, карізопродол, глютетимід, гризеофульвін, закис азоту, папаверін, фенілбутазон, фенітоїн та інші гідантоїни, рифампіцин, толбутамід) можливе зниження клінічної ефективності препарату.

Умови та термін зберігання. У захищеному від світла місці при температурі від 15 ^оС до

 30 ^оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.