Ламивудин 150 мг и Зидовудин 300 мг инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки, вкриті оболонкою, у вигляді каплетів, двоопуклі, білого або майже білого кольору, з відбитками “С” і “60” на одному боці;

склад: 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить ламівудину 150 мг і зидовудину 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, система для нанесення плівкового покриття – опадрі білий (гіпромелоза, титану діоксид, поліетиленгліколь 400, полісорбат 80).

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Нуклеозидні і нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази.

Код АТС J05A F30.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Комбінований лікарський засіб, що містить два противірусних компоненти – ламівудин і зидовудин, які виявляють високу активність відносно ретровірусів, включаючи віруси імунодефіциту людини (ВІЛ). Потрапляючи в клітину, обидва активні компоненти препарату піддаються фосфорилюванню з утворенням трифосфатних сполук – ламівудин-5-трифосфату і зидовудин-трифосфату, які діють одночасно і як субстрати, і як інгібітори для зворотної транскриптази вірусів імунодефіциту людини (ВІЛ). Монофосфатні форми обох компонентів препарату здатні включатись у ланцюги вірусної ДНК, внаслідок чого відбувається розрив ланцюгів з подальшою блокадою утворення вірусної ДНК і пригніченням вірусної активності.

Трифосфати ламівудину і зидовудину мають значно меншу спорідненість з ДНК-полімеразами людських клітин.

Застосування комбінації ламівудину із зидовудином уповільнює розвиток резистентності до зидовудину у пацієнтів, якім раніше не застосовували антиретровірусні препарати, а також значно знижує ризик прогресування ВІЛ-інфекції.

Фармакокінетика. Всмоктування. Активні компоненти препарату швидко і практично цілком абсорбуються з кишечнику, біодоступність ламівудину становить 80-85 %, зидовудину – 60-70%. Після перорального прийому препарату максимальна концентрація ламівудину в сироватці крові досягається через годину, зидовудину – через 30 хвилин.

Розподіл. Обидва активні компоненти проникають крізь гематоенцефалічний та плацентарний бар’єр, виявляються у спермі, грудному молоці, крові плода. Через 2-4 год після перорального прийому співвідношення між концентрацією активної речовини в лікворі і в сироватці крові становить для ламівудину – 0,12, для зидовудину – 0,5.

Виведення. Ламівудин виводиться нирками переважно у незміненому вигляді, період напіввиведення становить приблизно 5-7 год. Зидовудин піддається розпаду в печінці шляхом кон’югації з глюкуроновою кислотою, приблизно 30% зидовудину виводиться нирками в незміненому вигляді. При нирковій недостатності концентрації обох активних компонентів у крові підвищуються внаслідок уповільнення їх елімінації. При печінковій недостатності може відмічатись кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування з глюкуроновою кислотою.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції у складі комбінованої антиретровірусної терапії у дорослих і дітей старше 12 років.

Хіміопрофілактика у ВІЛ-позитивних вагітних у період вагітності, починаючи з 28-го тижня та під час пологів з метою запобігання передачі вірусу дитині від матері, а також з метою початкової профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених.

Постконтактна профілактика інфікування осіб, які отримали уколи або порізи при роботі із забрудненими ВІЛ-матеріалами або мали статеві контакти з особами, інфікованими вірусом імунодефіциту людини.

Спосіб застосування та дози. Для лікування ВІЛ-інфекції дорослим і дітям старше 12 років препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, незалежно від приймання їжі. Таблетку слід ковтати цілою і запивати водою.

Середня добова доза – по 1 таблетці препарату “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” двічі на день. Тривалість терапії визначає лікар за допомогою моніторингу кількості CD4-лімфоцитів пацієнта.

Для профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених дітей препарат призначають у комплексі з іншими антиретровірусними препаратами ВІЛ-інфікованим вагітним, починаючи з 28-го тижня вагітності до настання пологів і під час пологів по 1 таблетці два рази на день.

Для постконтактної профілактики ВІЛ-інфікування дорослих осіб препарат призначають не пізніше 72 годин після уколу/порізу ВІЛ-інфікованими матеріалами або статевого контакту з ВІЛ-інфікованою особою у комплексі з іншими антиретровірусними препаратами по 1 таблетці два рази на день протягом 4 тижнів.

Побічна дія. Побічні ефекти, які можливі при застосуванні комбінованого препарату “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг”, перелічені нижче за органами і системами.

Загальні прояви: нездужання, втомлюваність, пропасниця, грипоподібний синдром, задишка, кашель, больовий синдром різної локалізації, астенія.

З боку центральної і периферичної нервової системи, психічної сфери: головний біль, запаморочення, безсоння, парестезії, сонливість, судоми, зниження швидкості мислення, тривога, депресія.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, апластична анемія.

З боку системи травлення: нудота, блювання, порушення смакових відчуттів, діарея, біль у верхніх відділах живота, метеоризм, пігментація слизової оболонки порожнини рота, підвищення рівня білірубіну, амілази в сироватці крові; підвищення активності печінкових ферментів; гепатомегалія із стеатозом.

З боку шкіри і її придатків: свербіж, висип, пігментація нігтів і шкіри, кропив’янка, підвищене потовиділення.

З боку серцево-судинної системи: кардіоміопатія.

З боку опорно-рухового апарату: міалгія, міопатія.

З боку сечовидільної системи: прискорене сечовипускання.

З боку ендокринної системи та обміну речовин: гінекомастія, гіперлактатемія з подальшим розвитком лактоацидозу.

Протипоказання. Підвищена чутливість до препарату чи до компонентів, які входять до складу препарату; вагітність до 14-го тижня гестації, період лактації.

Препарат не призначають пацієнтам з рівнем гемоглобіну менше 75 г/л та кількістю нейтрофільних гранулоцитів у периферичній крові менше 0,75 х 10⁹/л.

Комбінований препарат “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” не призначають дітям до 12 років у зв’язку з неможливістю коригування доз активних компонентів залежно від маси тіла дитини.

Передозування. Симптоми передозування: слабкість, головний біль, блювання, посилення проявів побічної дії.

Лікування: промивання шлунка та кишечнику, застосування ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматична терапія.

Гемо- та перитонеальний діаліз неефективні для видалення активних компонентів препарату, але посилюють виведення метаболіту зидовудину – глюкуроніду.

Особливості застосування. Лікування препаратом повинно проходити під спостереженням лікаря, якій має досвід лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СНІД. У ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості CD4-лімфоцитів.

Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарату не запобігає зараженню вірусом імунодефіциту людини через статевий контакт або через заражену кров і що препарат не виліковує від ВІЛ-інфекції, тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби з пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекції і злоякісних новоутворень.

Пацієнтам, яким призначено лікування препаратом “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг”, необхідний контроль розгорнутих аналізів периферичної крові. На ранній стадії захворювання на ВІЛ-інфекцію аналізи крові можна контролювати через кожні 1 – 3 місяці. При розгорнутій клінічній картині захворювання контроль необхідний один раз на 2 тижні протягом перших трьох місяців терапії, у подальшому – один раз на місяць.

Молочнокислий ацидоз (лактоацидоз), виражені гепатомегалія із стеатозом, які спостерігаються при лікуванні антиретровірусними препаратами – аналогами нуклеозиду і приводять до тяжких необоротних порушень печінкової і ниркової діяльності, можуть спостерігатися через декілька місяців лікування препаратом. Тому під час лікування необхідний контроль маси тіла, розмірів печінки, біохімічних показників крові. У разі клінічних проявів лактоацидозу і значного погіршення лабораторних показників функції печінки застосування препарату рекомендується припинити.

Оскільки однією із діючих речовин препарату є ламівудин, препарат слід з обережністю призначати пацієнтам з тяжким супутнім цирозом печінки, спричиненим вірусом гепатиту В, враховуючи ризик загострення гепатиту після відміни ламівудину.

При застосуванні препарату необхідно спостереження за виникненням симптомів панкреатиту. При появі болю в животі, нудоти, блювання або при підвищенні рівня ферментів підшлункової залози у сироватці крові рішення про відміну препарату приймає лікар.

Якщо під час лікування комбінованим препаратом “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” у пацієнта спостерігаються прояви непереносимості препарату, порушення функції печінки і/або функції нирок, може знадобитись коригування доз діючих компонентів препарату і перехід на роздільний прийом ламівудину і зидовудину.

Застосування в період вагітності і лактації. Застосування препарату до 14-го тижня вагітності можливо, якщо очікуваний ефект від терапії перевищує потенціальний ризик для плода. ВІЛ-інфікованим матерям не рекомендується годувати немовля груддю у зв’язку з загрозою інфікування дитини. Під час лікування препаратом слід припинити грудне вигодовування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Комбінований препарат “Ламівудин 150 мг і Зидовудин 300 мг” може вступати у взаємодії з іншими лікарськими засобами, які характерні для кожного з його діючих компонентів.

Взаємодії за участі ламівудину.

При одночасному застосуванні ламівудину з диданозином, сульфаніламідами, зальцитабіном збільшується ризик розвитку панкреатиту.

Ламівудин також може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання зальцитабіну, тому одночасне застосування ламівудину і зальцитабіну не рекомендується.

При одночасному застосуванні ламівудину з дапсоном, диданозином, ізоніазидом, ставудином, зальцитабіном збільшується ризик розвитку периферичної невропатії.

Триметоприм підвищує рівень ламівудину в плазмі крові.

Взаємодії за участі зидовудину.

Пробенецид знижує глюкуронізацію та підвищує період напіввиведення (Т_1/2) і показник площі під фармакокінетичною кривою “концентрація/час” (AUC) зидовудину. Ниркова екскреція глюкуроніду і зидовудину в присутності пробенециду знижується.

Рибавірин є антагоністом зидовудину (слід уникати їх комбінації).

Комбінація з рифампіцином призводить до зниження показника площі під фармакокінетичною кривою “концентрація/час” (AUC) для зидовудину на 48±34% (клінічне значення цього змінення не відоме).

Зидовудин пригнічує внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину; знижує концентрацію фенітоїну в крові (при одночасному застосуванні необхідний контроль рівня фенітоїну у плазмі).

Парацетамол, ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, клофібрат, дапсон, ізопринозин можуть порушувати метаболізм зидовудину (конкурентно інгібують глюкуронізацію або пригнічують мікросомальний метаболізм в печінці). До таких комбінацій слід підходити з обережністю.

Комбінація зидовудину з нефротоксичними або мієлотоксичними препаратами – пентамідином, дапсоном, піриметаміном, ко-тримоксазолом, амфотерицином, флюцитозином, ганцикловіром, інтерфероном, вінкристином, вінбластином, доксорубіцином – підвищує ризик виникнення побічних реакцій зидовудину (необхідний контроль функції нирок, показників крові та зниження доз, якщо потрібно).

Променева терапія посилює мієлосупресивну дію зидовудину.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 °С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності − 2 роки.