Дексаметзон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: dexamethasone; 9α-Фтор-11β, 17α, 21-тріокси-16α-метил-прегна-1,4-дієн-3,20-діон або 9α-Фтор-16α-метилпреднізолон;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або блідо-жовтий розчин;

склад:

діюча речовина: дексаметазон;1 мл розчину містить дексаметазону натрію фосфату еквівалентно дексаметазону фосфату – 4 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт, метилпарабен, пропілпарабен, динатрію едетат, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гормональний (кортикостероїдний) препарат. Код АТС Н02АВ02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Дексаметазон – глюкокортикостероїдний препарат, який має протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, імунодепресивну та антипроліферативну дії. Глюкокортикостероїди проникають крізь клітинні мембрани і утворюють комплекс зі специфічними рецепторами цитоплазми. Ці комплекси потім проникають в клітинні ядра, які зв’язуються з ДНК і стимулюють транскрипцію інформаційної РНК (іРНК), викликають репресію одних генів та депресію інших, а також наступний синтез білків різних ензимів. Дексаметазон впливає на всі види обміну. Наявність атома фтору в молекулі дексаметазону забезпечує його більш високу активність порівняно з іншими глюкокортикостероїдами (преднізолоном, гідрокортизоном). Дексаметазон зменшує або упереджує відгуки тканини на запальний процес шляхом зниження розвитку ознак запалення без дії на його причину. Дексаметазон впливає на всі стадії запального процесу. Зменшує проникність кровоносних судин, обумовлену вивільненням гістаміну, гальмує вивільнення кінінів та утворення антитіл. Дексаметазон також пригнічує фагоцитоз та/або вивільнення хімічних посередників запалення. Дексаметазон зменшує концентрацію тимусзалежних лімфоцитів (Т-лімфоцитів), моноцитів і еозинофільних лейкоцитів. Він також зменшує зв’язування імуноглобуліну з рецепторами поверхневих тканин та інгібує синтез і/або вивільнення інтерлейкінів шляхом зменшення зародкових Т-лімфоцитів і зниження розповсюдження первинного імунного відгуку. Обмежує міграцію лейкоцитів в осередку запалення, порушує утворення інтерлейкіну-1, сприяє стабілізації лізосомальних мембран і тим самим знижує концентрацію протеолітичних ферментів в осередку запалення. Пригнічує активність фосфоліпази А₂, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів та лейкотриєнів. Пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню продукції простагландинів. Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (Т- і В-клітин), моноцитів, еозинофілів та базофілів внаслідок їх переміщення із судин у лімфоїдну тканину, пригнічує утворення антитіл. Дексаметазон стимулює білковий катаболізм та індукує ензими, відповідальні за метаболізм амінокислот. Він зменшує синтез і збільшує розпад білків у лімфоїдній тканині, сполучній тканині, м’язах та шкірі. Довготривале застосування може призвести до атрофії цих тканин. Дексаметазон збільшує засвоєння глюкози шляхом індукції печінкових ензимів, які беруть участь в глюконеогенезі, стимулювання білкового катаболізму (який збільшує концентрацію амінокислот, що необхідні для глюконеогенезу, у печінці) і знижує периферичну утилізацію глюкози. Ці дії призводять до збільшення накопичення глікогену в печінці, збільшення концентрації глюкози в крові та інсулінової стійкості. Дексаметазон збільшує ліполіз і метаболізує жирні кислоти з жирових тканин, призводячи до збільшення концентрації жирних кислот у плазмі. При довготривалому застосуванні може відбутися аномальний перерозподіл жиру. Дексаметазон зменшує кісткоутворення і посилює кісткову резорбцію. Він зменшує концентрацію кальцію у плазмі, призводячи до вторинного гіперпаратиреозу і наступного стимулювання остеобластів, і прямого інгібування остеобластів. Дексаметазон пригнічує вивільнення з гіпофізу кортикотропіну та β-ліпопротеїну, але не зменшує рівня циркулюючого β-ендорфіну, пригнічує продукцію тиреотропного і фолікулостимулюючого гормонів. Внаслідок катаболічної дії при тривалому застосуванні можливе пригнічення росту у дітей.

Фармакокінетика. Дексаметазон натрій фосфат швидко абсорбується після внутрішньом’язової ін’єкції. Початок його дії є швидким і зв’язок з білками високим (60 – 70 %). Період напіввиведення з плазми крові – близько 3-4,5 годин. Максимальна концентрація дексаметазону в лікворі визначається через 4 години після внутрішньовенного виведення і становить 15 – 20 % від концентрації в плазмі крові. Дослідження на тваринах показали, що дексаметазон швидко видаляється з крові і розподіляється в м’язах, печінці, шкірі, кишечнику і нирках. Він проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр, плаценту і може проникати в молоко. Період напіввиведення може бути подовженим у пацієнтів з гіпотиреозом. Біотрансформація до неактивних метаболітів відбувається, головним чином, у печінці (кон’югації із глюкуроновою та сірчаною кислотами), виведення яких відбувається в основному через нирки. Близько 80 % виведеного дексаметазону елімінується нирками у вигляді глюкуроніду протягом 24 годин. Після внутрішньовенного введення дексаметазон починає діяти через 2 години звичайно протягом 6 – 24 годин.

Показання для застосування. Шляхом внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення.

Алергійні стани: бронхіальна астма, реакції підвищеної чутливості на ліки, реакції на переливання крові та кровозамінників у вигляді кропив’янки, набряк гортані, анафілаксія, контактний дерматит, гострий дерматит, сезонний риніт або алергічний риніт, що триває протягом року.

Шок: ін’єкційний дексаметазон рекомендується для допоміжного лікування шоку, коли необхідні високі дози кортикостероїдів – тяжкий шок геморагічного, травматичного, хірургічного або септичного походження. Інфаркт міокарда, судинний колапс, еклампсія. Лікування дексаметазоном є допоміжним, але не може бути заміною специфічних підтримуючих заходів, які можуть бути необхідні хворому (відновлення циркулюючого об’єму крові, корекція рідинного і електролітного стану, кисню, хірургічні заходи та антибіотики).

Церебральний набряк: набряк, пов’язаний з первинною або метастатичною пухлиною мозку, інсульти (раптові напади), пов’язані з корою головного мозку. Також у передопераційній підготовці хворих з підвищеним внутрішньочерепним тиском, похідним пухлини мозку та для тимчасового полегшення з неоперабельним або рецидивуючим новоутворенням мозку.

Інші захворювання: первинна і вторинна адренокортикальна недостатність, хвороба Адисона, хіміотерапія туберкульозу, ревматоїдний артрит, порушення з боку сполучної тканини, нефротичний синдром, лімфатична лейкемія та інші стани, які реагують на стероїди.

Шляхом внутрішньосуглобової ін’єкції або ін’єкції в м’які тканини.

Підтримуюча терапія для короткострокового застосування (для підтримки хворого під час різких нападів або загострення) при таких захворюваннях, як:

колагенози;

синовіт остеоартриту;

ревматоїдний артрит;

гострий та підгострий бурсит;

гострий і подагричний артрит;

посттравматичний остеоартрит.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування індивідуальний. Дексаметазон вводять шляхом повільної внутрішньовенної (від 4 до 5 хвилин), внутрішньом’язової ін’єкцій або пролонгованої внутрішньовенної інфузії. Дозування і швидкість ін’єкції залежать від природи хвороби. Тривалість лікування, головним чином, коротка (від одного до трьох днів) з наступною оральною терапією. При будь-якому інфекційному синдромі необхідне одночасне застосування антибіотиків. В основному, від 1 до 5 мл (від 4 до 20 мг) може вводитись 3-4 рази протягом 24 годин. Після первинного покращення, при необхідності, можна повторити разову дозу від 0,5 до 1 мл (від 2 до 4 мг). Дози, які вводяться інтраартикулярно або в м’які тканини чи за допомогою місцевої ін’єкції, перебувають в інтервалі від 1/10 мл до 2 мл протягом часу, що перебувають в інтервалі від 2-3 днів до 1-2 тижнів.

Дітям вводять у м’яз 0,02776 – 0,16665 мг/кг кожні 12 – 24 годин. При шоку дорослим у вену вводять 20 мг одноразово, потім по 3 мг/кг протягом 24 годин у вигляді безперервної інфузії або у вену одноразово 2 – 6 мг/кг, або у вену по 40 мг кожні 2 – 6 (4 – 6) годин. При набряку мозку (дорослим) 10 мг у вену, потім по 4 мг кожні 6 годин у м′яз до усунення симптомів; дозу зменшують через 2 – 4 доби та поступово – протягом 5 – 7 діб припиняють лікування. При недостатності надниркових залоз (дітям) у м’яз вводять по 0,0233 мг/кг на добу за 3 ін’єкції кожну третю добу або щоденно 0,00776 – 0,01165 мг/кг на добу.

Побічна дія. Затримка в організмі води і натрію, втрата калію та кальцію, гіпертензія, м’язова слабкість, остеопороз, пептична виразка з можливою наступною перфорацією і кровотечею, панкреатит, погіршення загоєння ран, конвульсії, запаморочення, головний біль, глаукома, розвиток синдрому Іценко-Кушинга, розлади менструального циклу, прояви латентного цукрового діабету, негативний баланс азоту через білковий катаболізм, алергія, інфекційні захворювання, які пов’язані з імунодепресивною дією препарату. Пригнічення функції кори надниркових залоз.

Побічна дія проявляється переважно при застосуванні великих доз препарату та гіперчутливості до глюкокортикостероїдів. При тривалому лікуванні (понад 2 тижні) можливий розвиток функціональної недостатності надниркових залоз (болі, ожиріння, слабкість, депресія), цукровий діабет, порушення секреції статевих гормонів.

Протипоказання. Гіперчутливість до препарату, системна грибкова інфекція, активна форма туберкульозу, цукровий діабет, системні інфекції, артеріальна гіпертензія, гострий психоз, період вагітності, виразкове ураження шлунка та/або кишечнику, вірусні захворювання (простий герпес, вітряна віспа, герпес зостер, офтальмогерпес), остеопороз, синдром Іценко-Кушинга, підвищена чутливість до компонентів препарату.

Передозування. Анафілактичні та алергічні реакції. Спеціального антидоту немає. Лікування: адреналін, штучна вентиляція легенів при позитивному тиску та амінофілін. При синдромі Іценко-Кушинга – аміноглутетимід.

Особливості застосування. Вторинна адренокортикальна недостатність, яка викликана лікарськими препаратами, може бути спричинена через раптову відміну кортикостероїдів і може бути зведена до мінімуму поступовим зменшенням дозування. При інтеркурентних інфекціях, септичному стані і туберкульозі необхідне одночасне призначення антибіотиків.

Кортикостероїди можуть маскувати деякі симптоми інфекцій і під час їх застосування можуть виникати нові інфекційні захворювання. Кортикостероїди можуть активізувати латентний амебіаз. Тому рекомендовано, щоб латентний або активний амебіаз був ліквідований перед призначенням терапії кортикостероїдами у хворих з непоясненою діареєю. При цукровому діабеті, туберкульозі, бактеріальній ті амебній інфекціях, артеріальній гіпертонії, тромбоемболіях, серцевій і нирковій недостатності застосовувати дексаметазон необхідно обережно і при умові, що можливо одночасно проводити лікування основної хвороби. Довготривале застосування кортикостероїдів може викликати задню підкапсулярну катаракту і глаукому з можливим пошкодженням зорових нервів і може активізувати відновлення вторинних очних інфекцій через гриби або віруси.

Оскільки з кортикостероїдами не проводились адекватні дослідження відтворювання у людей, застосування цих препаратів при вагітності, матерям, які годують груддю і жінкам під час пологів має бути обумовлене більшою користю для матері, ніж потенційною шкодою для ембріону. Щоб уникнути порушення росту при довготривалому лікуванні дітей до 14 років, через кожні три дні необхідно переривати терапію на чотири дні.

Застосування Дексаметазону припиняють поступово. В кінці курсу лікування доцільно призначити декілька введень кортикотропіну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом з барбітуратами, карбамазепіном, фенітоїном, рифампіцином може посилювати метаболізм і зменшувати дію дексаметазону. При одночасному застосуванні дексаметазону з серцевими глікозидами можливе погіршення переносимості останніх через дефіцит калію; з діуретиками – можливе збільшення виведення калію; з протидіабетичними препаратами – зменшення їх гіпоглікемічної активності; з похідними кумарину можливе послаблення антикоагулянтного ефекту; з гормональними контрацептивами – можливе посилення дії дексаметазону; з НПВС – можливе посилення ризику утворення ерозивно-виразкових уражень і кровотеч з шлунково-кишкового тракту; з ацетилсаліцилатами – рівень саліцилатів у крові знижується; з празиквантелем – можливе зменшення його концентрації в крові. Інгібітори АПФ при одночасному призначенні з дексаметазоном змінюють стан периферичної крові. Хлорохін, гідроксихлорохін, мефлохін одночасно застосовані з дексаметазоном, збільшують ризик розвитку міопатії, кардіоміопатії. Дексаметазон зменшує ефективність соматропіну при тривалому застосуванні. Одночасне застосування із протитереліном викликає зменшення рівня тиреотропного гормону в крові.

Зменшення періоду напіввиведення і збільшення кліренсу дексаметазону може відбуватись після взаємодії з ефедрином.

Якщо дексаметазон призначають протягом восьми тижнів перед і двох тижнів після проведення активної імунізації, ефект імунізації буде знижений або повністю нейтралізований.

Ергокальциферол та паратгормон зменшують остеопороз, що викликають глюкокортикостероїди.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі до +25 ^ОС, у недоступному для дітей місці. Не заморожувати.

Термін зберігання - 3 роки.