Дуовир инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: білі, вкриті оболонкою, двоопуклі таблетки з написом “DVR” на одному боці;

склад: одна таблетка містить ламівудину 150 мг та зидовудину 300 мг;

допоміжні речовини – целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид, тальк, пропіленгліколь.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозиди – інгібітори зворотної транскриптази, комбінації. Код АТС J05A F30.

Фармакологічні властивості.

• фармакодинаміка. Дуовір – комбінований противірусний препарат. Ламівудин та зидовудин, аналоги нуклеозидів, є високоефективними вибірковими інгібіторами реплікації ВІЛ-1 та ВІЛ-2. Ламівудин - синергіст зидовудину відносно пригнічення реплікації ВІЛ у культурі клітин. Активні речовини послідовно метаболізуються внутрішньоклітинними кіназами до 5-моно-, ди- та трифосфату. Ламівудину трифосфат та зидовудину трифосфат є субстратами для зворотної транскриптази ВІЛ та конкурентними інгібіторами цього ферменту.

Противірусна активність препаратів обумовлена переважно включенням їх монофосфатної форми до ланцюга вірусної ДНК, що призводить до його розриву.

Ламівудину трифосфат та зидовудину трифосфат мають значно меншу спорідненість з ДНК-полімеразами у клітинах людей.

Клінічні спостереження показують, що комбінована терапія ламівудином та зидовудином уповільнює розвиток резистентності до зидовудину у пацієнтів, які раніше не одержували антиретровірусної терапії.

Ламівудин у комбінації із зидовудином знижує кількість ВІЛ-1 в організмі та збільшує кількість клітин CD4⁺. Ламівудин у комбінації із зидовудином, а також терапія, що включає поряд з іншими препаратами ламівудин та зидовудин, значно знижують ризик прогресування захворювання і летального кінця.

Дані про підвищення токсичності при одночасному застосуванні ламівудину та зидовудину відсутні.

.

• фармакокінетика. Всмоктування. Після внутрішнього застосування ламівудин та зидовудин добре всмоктуються із шлунково-кишкового тракту, при цьому біодоступність ламівудину у дорослих становить 80 - 85%, зидовудину – 60 - 70%.

Масимальні концентрації ламівудину та зидовудину у плазмі досягаються через 0,5 - 2 год та 0,25 - 2 год та становлять 1,3 - 1,8 мкмоль/л та 1,5 - 2,2 мкмоль/л відповідно.

Розподіл. У терапевтичному діапазоні доз ламівудин характеризується лінійною фармакокінетикою та обмежено зв’язується з альбумінами плазми (in vitro менше 36%). Ступінь зв’язування зидовудину з білками плазми становить 34 - 38%.

Відомо, що ламівудин та зидовудин проникають у ЦНС і спинномозкову рідину.

Через 2 - 4 год після внутрішнього застосування співвідношення між концентрацією ламівудину та зидовудину у лікворі та в плазмі крові становлять у середньому 0,12 та 0,5 – відповідно.

Метаболізм. Основним метаболітом зидовудину в плазмі та сечі є 5-глюкуронід.

Дослідження in vitro показали, що ламівудин у клітинах фосфорилюється до активного метаболіту 5-трифосфату.

Висновок. Ламівудин виводиться з організму переважно нирками у незміненому стані. Період напіввиведення ламівудину з клітин становить 10,5 - 15,5 год.

Період напіввиведення зидовудину становить приблизно 1,1 год. Приблизно 50-80% зидовудину виводиться нирками у вигляді 5-глюкуроніду. Зидовудин виводиться з грудним молоком.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю концентрації зидовудину в плазмі підвищені.

При печінковій недостатності можлива кумуляція зидовудину внаслідок уповільнення його зв’язування глюкуроновою кислотою.

Показання для застосування. ВІЛ-інфекція у дорослих та дітей, старше 12 років, з прогресуючим імунодефіцитом (кількість клітин CD4⁺ менше 500/мм³).

Спосіб застосування та дози. Препарат застосовують внутрішньо. У дорослих та дітей, старше 12 років, Дуовір застосовують по 1 таблетці 2 рази на добу. Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

Дуовір – препарат з фіксованими дозами діючих речовин. Його не рекомендується застосовувати у пацієнтів, які потребують корекції доз, наприклад, при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв), при масі тіла менше 50 кг.

Побічна дія. При застосуванні Дуовіру можливі: головний біль, нездужання, стомлюваність, нудота, блювання, пронос, анорексія, озноб та пропасниця, невропатія, безсоння, запаморочення, симптоми та ознаки ушкодження слизової оболонки носа, кашель, біль у кістках та м’язах, нейтропенія.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату, тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75х10⁹/л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), вік пацієнтів до 12 років, периферична невропатія, порушення функції нирок (з кліренсом креатиніну 50 мл/хв і нижче), вагітність, період годування груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Застосування 160 мг триметоприму та 800 мг сульфаметоксазолу 1 раз на добу разом з Дуовіром призводить до збільшення концентрації ламівудину в плазмі крові. Ефект від застосування вищих доз триметоприму та сульфаметоксазолу не досліджений.

При одночасному застосуванні Дуовіру та нефротоксичних чи мієлосупресивних препаратів (наприклад, системне введення пентамідину, дапсону, піриметаміну, ко-тримоксазолу, амфотерицину B, флуцитозину, ганцикловіру, інтерферону, вінкристину, вінбластину та доксорубіцину) необхідно ретельно контролювати функцію нирок та гематологічні показники і при необхідності знижувати дозу.

Необхідно контролювати концентрації фенітоїну в крові пацієнтів, які одночасно застосовують Дуовір та фенітоїн.

Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі інші препарати можуть змінювати метаболізм зидовудину конкурентним інгібуванням утворення його глюкуроніду чи безпосереднім пригніченням метаболізму зидовудину мікросомальними ферментами печінки.

Передозування. Дані про передозування Дуовіру відсутні.

Застосування дорослим пацієнтом 6 г ламівудину не супроводжувалося виникненням будь-яких клінічних ознак або симптомів, гематологічні показники при цьому залишалися у межах норми. Дані про можливість виведення ламівудину при застосуванні перитонеального діалізу або гемодіалізу відсутні.

Описані випадки гострого передозування зидовудину у дітей та дорослих при застосуванні до 50 г зидовудину. Постійними ознаками були лише нудота та блювання, в одному випадку спостерігалися великі судомні напади.

Лікування: рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію. Оскільки ламівудин виводиться за допомогою діалізу, при передозуванні можна застосовувати гемодіаліз, але відповідного клінічного досвіду поки що немає. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз малоефективні при виведенні з організму зидовудину, але прискорюють елімінацію його метаболіту (глюкуроніду).

Особливості застосування. При застосуванні Дуовіру можливе виникнення у хворих тяжких, небезпечних для життя, а іноді смертельних реакцій. Серед них спостерігалися синдром Стивенса-Джонсона, токсичний некроз епідермісу та прояви гіперчутливості з висипкою на шкірі та загальними проявами, а також порушення з боку внутрішніх органів. При виникненні у пацієнтів ознак або симптомів виражених реакцій шкіри або гіперчутливості, у тому числі (список невичерпний) виражених висипань на шкірі або висипань з пропасницею, пухирців, уражень слизової оболонки ротової порожнини, кон’юнктивіту, набряку обличчя, болю у м’язах та суглобах, загального нездужання та/або виражених порушень функції печінки застосування препарату необхідно негайно припинити.

У пацієнтів з панкреатитом в анамнезі або за наявності інших значущих чинників ризику розвитку панкреатиту застосовувати Дуовір необхідно дуже обережно та лише при відсутності задовільної альтернативної терапії. Застосування Дуовіру необхідно негайно припинити при виникненні клінічних ознак, симптомів або при зміні лабораторних показників, що вказують на панкреатит.

У пацієнтів із порушеннями функції кісткового мозку (кількість гранулоцитів не перевищує 1000 клітин в 1 мм³ або рівень гемоглобіну не перевищує 9,5 г/дл) Дуовір застосовують під постійним наглядом лікаря.

Вагітність та лактація. Адекватні та добре контрольовані дослідження застосування Дуовіру під час вагітності не проводились, тому застосування препарату під час вагітності можливе лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Жінкам, які інфіковані з ВІЛ, не рекомендується годувати дітей груддю через ризик постнатальної передачі ВІЛ дитині з грудним молоком.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 ⁰С, у недоступному для дітей місці.

Термін зберігання - 2 роки.