Рибавин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: рибавірин; 1-b-D-рибофуранозил-1H-1,2,4-триазол-3-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості: желатинові капсули (по 200 мг) синього кольору, розміру ”1”, містять порошок білого кольору; желатинові капсули (по 100 мг) зеленого кольору, розміру „2”, що мають напис „RIBAVIN”, містять порошок білого кольору;

склад: кожна капсула містить рибавірину 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, повідон К-30, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Код АТС J05AB04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів з вираженою противірусною дією.

Найчутливішими до рибавірину ДНК-вірусами є: вірус простого герпесу, віруси групи віспи, хвороби Марека. Нечутливими до рибавірину ДНК-вірусами є: Varicella zoster, вірус псевдосказу, натуральної коров'ячої віспи. Найбільш чутливими до рибавірину РНК-вірусами є: грип А, У, параміксовіруси (парагрипу, епідемічного паротиту, ньюкаслської хвороби), реовіруси, онкогенні РНК-віруси. Нечутливими до рибавірину РНК-вірусами є: ентеровіруси, риновіруси, вірус енцефаліту лісу Семлики.

У великих мультицентрових клінічних дослідженнях виявлена активність рибавірину проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС повністю не з'ясований. Припускається, що рибавірин трифосфат, який накопичується у міру фосфорилювання, конкурентно придушує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Вважається також, що механізм синергетичної дії рибавірину та альфа-інтерферону проти ВГС обумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.

Фармакокінетика. Абсорбція. При пероральному застосуванні рибавірин швидко всмоктується у травному тракті. При цьому його біодоступність становить понад 45%.

Розподіл. Рибавірин розподіляється в плазмі, секреті дихальних шляхів та еритроцитах. Велика кількість рибавірину трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато на 4-й день і зберігаючись протягом кількох тижнів після введення. Період напіввиведення становить 3,7 год. Об’єм V_d - приблизно 5000 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується в плазмі у великих кількостях. Співвідношення показників біодоступності (АUС) при повторному й однократному введенні дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (понад 67 %) може бути виявлена в цереброспінальній рідині після тривалого застосування.

Незначно зв'язується з білками плазми.

Час досягнення піка концентрації в плазмі становить від 1 до 1 ,5 годин.

Час досягнення терапевтичної концентрації в плазмі залежить від величини хвилинного об’єму крові. Концентрація в секреті дихальних шляхів набагато вища, ніж у плазмі.

Середня величина пікової концентрації (С_max) у плазмі становить майже 5 мкМоль на літр наприкінці 1-го тижня прийому у дозі 200 мг кожні 8 годин і приблизно 11 мкМоль на літр наприкінці 1-го тижня прийому в дозі 400 мг кожні 8 годин.

Біотрансформація. Рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ди- і трифосфату, що потім метаболізується в 1,2,4- триазолкарбоксамид. Другий шлях метаболізму включає амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту і дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту.

Виведення. Рибавірин виводиться з організму повільно. Час напіввиведення (Т_1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 годин із плазми і до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т_1/2 становить приблизно 300 год. Рибавірин і його метаболіти в основному виводяться з організму із сечею. Тільки десь 10% виводиться з калом. У незміненому вигляді майже 7 % рибавірину виводиться за 24 години і приблизно 10% - за 48 годин.

Фармакокінетика в особливих клінічних станах. При прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю АUC і С_max рибавірину збільшуються, що обумовлено зниженням справжнього кліренсу. У хворих на печінкову недостатність (А, В і С ступені) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється істотно (АUС і С_max збільшуються на 70%).

Показання для застосування.

Препарат призначений для лікування хронічного гепатиту С і рекомендується застосовувати в комбінації з альфа-інтерфероном:

- у первинних хворих, що раніше не лікувалися альфа-інтерфероном, з підтвердженим хронічним гепатитом С;

- при загостренні після курсу монотерапії альфа-інтерфероном;

- у хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном.

Спосіб застосування та дози. Препарат приймають внутрішньо запиваючи водою, разом із прийомом їжі. Дорослим пацієнтам з гепатитом С рекомендується приймати Рибавін із розрахунку 15 мг на 1 кг маси тіла, що відповідає 800 - 1200 мг на добу у два прийоми (вранці та ввечері). Рекомендовані дози для хворих з масою тіла менше 75 кг становлять 1000 мг на добу у два прийоми, хворим з масою тіла понад 75 кг рекомендується приймати 1200 мг на добу (вранці та ввечері).

Тривалість курсу комбінованої терапії Рибавіном з альфа-інтерфероном, як правило, становить 24 - 48 тижнів. При цьому для хворих, які раніше не лікувалися, тривалість курсу становить не менше 24 тижнів, а у хворих з вірусом генотипу 1 тривалість курсу - 48 тижнів. У хворих, несприйнятливих до монотерапії альфа-інтерфероном, а також при рецидиві захворювання тривалість курсу - не менше 6 місяців.

Побічна дія. Найчастішим побічним ефектом є гемолітична анемія. Тому в процесі лікування необхідно контролювати вміст гемоглобіну, білірубіну і сечової кислоти. Частими побічними ефектами є диспное, кашель, порушення сну, екзантема. Рідше виявляються грипоподібні явища з температурою, головним болем і болем у суглобах, схуднення, нудота, випадання волосся, депресія. Рідко спостерігаються порушення функції щитоподібної залози у вигляді зміни змісту ТТГ, а також алергійні реакції (кропив’янка, бронхоспазм, анафілаксія). Вкрай рідко виникають симптоми аутоімунних захворювань, артеріальна гіпотензія, лейкопенія і тромбоцитопенія. Усі побічні ефекти, що спостерігаються, оборотні, не впливають на ефективність лікування і припиняються після закінчення прийому препарату. Нормалізація гемоглобіну спостерігається після тимчасового зниження дози або відміни препарату.

Протипоказання. Рибавін протипоказаний пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю II - Ш ступенів, інфарктом міокарда, при хронічній нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв), анемії, тяжких порушеннях функції печінки (у тому числі при декомпенсованому цирозі), аутоімунних захворюваннях (у тому числі при аутоімунному гепатиті), при захворюваннях щитоподібної залози, що не піддаються лікуванню, при тяжкій депресії з суїцидальними намірами, при вагітності і лактації (грудне вигодовування), при підвищеній чутливості до рибавірину та інших компонентів препарату. Безпека препарату при лікуванні дітей і підлітків не встановлена, тому його застосування у пацієнтів до 18 років не рекомендується.

Передозування. Можливе посилення побічної дії.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.

Особливості застосування. Перед початком лікування, на 2 і 4 тижні і далі регулярно, в міру необхідності треба проводити контрольні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, аналіз електролітів, функціональні проби печінки, вміст креатиніну в сироватці). У процесі лікування Рибавіном максимальне зниження вмісту гемоглобіну в більшості випадків відзначається після 4-8 тижнів від початку лікування. При зниженні гемоглобіну нижче 110 г/л треба тимчасово зменшити дозу Рибавіну на 400 мг на добу, при зниженні гемоглобіну нижче 100 г/л треба скоротити дозу до 50 % від вихідної. У більшості випадків зміни рекомендованих доз забезпечують відновлення рівня гемоглобіну. Однак при збереженні непереносимості Рибавіну після корекції дози, а також при падінні гемоглобіну нижче 85 г/л прийом препарату треба припинити.

При гострих алергійних реакціях препарат слід відмінити і призначити відповідне лікування. Рибавін слід призначати з обережністю після відповідного обстеження пацієнтам із захворюваннями серця, хронічними обструктивними захворюваннями легенів, цукровим діабетом, при порушеннях згортання крові, тромбофлебіті, мієлодепресії.

У зв'язку з можливою тератогенною та ембріотоксичною дією Рибавіну необхідно забезпечити надійну контрацепцію під час лікування і протягом 4 місяців після закінчення лікування у жінок і протягом 7 місяців у чоловіків. У зв'язку з можливим погіршенням функції нирок у літніх пацієнтів перед застосуванням препарату необхідне визначення функції нирок, зокрема кліренсу креатиніну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Прийом антацидних засобів, що містять алюміній і магній, знижує біодоступність препарату. При одночасному застосуванні Рибавіну й альфа-інтерферону відзначається синергізм. Призначення Рибавіну під час лікування зидовудином (азидотимідином) та/або ставудином при наявній ВІЛ інфекції, супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призведе до ВІЛ-віремії і буде вимагати зміни схеми лікування. У той же час не виявлена взаємодія Рибавіну і ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази чи інгібіторів протеаз. Тому можливо комбіноване застосування рибавірину і зазначених препаратів для лікування хворих інфекцією ВІЛ з гепатитом С.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці при кімнатній температурі не вище 25⁰С.

Термін придатності - 3 роки.