Этозид^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: етопозид (etoposide);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або блідо-жовтий стерильний розчин;

склад: 5 мл розчину містять етопозиду 100 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, спирт бензиловий, полісорбат 80, спирт етиловий, макрогол 300.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Код АТС L01СВ01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Етопозид є напівсинтетичним дериватом подофілотоксину, який використовується для лікування неопластичних захворювань. Механізм дії препарату пов’язаний з інгібуванням топоізомерази ІІ. Етопозид чинить цитотоксичну дію за рахунок ушкодження ДНК.

Основна дія препарату проявляється в G2- фазі та S-фазі клітинного циклу. Спостерігаються дві різні реакції на препарат, що залежать від прийнятої пацієнтом дози. При великих концентраціях (10 мкг/мл і більше) спостерігається лізис клітин, що вступають у фазу мітозу. При низьких концентраціях (0,3-10 мкг/мл) у клітинах уповільнюється перехід у профазу. Препарат не впливає на мікротубулярне складання макромолекулярних структур.

Основна дія етопозиду на мікромолекулярному рівні полягає в уповільненні синтезу ДНК. Етопозид також стримує проникнення нуклеотидів через плазматичну мембрану, що перешкоджає синтезу та відновленню ДНК.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення пікова концентрація препарату в плазмі становить 30 мкг/мл. Біодоступність препарату в середньому – 50 %.

Етопозид виявляється у плевральній рідині, в слині, тканинах печінки, селезінки, нирках, тканинах мозку. Етопозид проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Значення концентрації етопозиду у спинномозковій рідині варіює від невизначених значень до 5% від концентрації у плазмі крові. Дані про виділення препарату з грудним молоком відсутні. Зв’язування з білками плазми становить приблизно 90%.

Етопозид активно метаболізується в організмі. При цьому виділення його відбувається двофазним способом. У дорослих з нормальною функцією нирок і печінки час напіввиведення в середньому становить 0,6 - 2 год, період напіввиведення в кінцевій фазі – 5,3 - 10,8 год. У дітей з нормальною функцією нирок і печінки період напіввиведення етопозиду становить в середньому у початковій фазі 0,6 - 1,4 год, в кінцевій – 3 - 5,8 год.

Загальний кліренс коливається у межах 19 - 28 мл/хв/м2 у дорослих і 18 - 39 мл/хв/м2 – у дітей за умов нормальної функції нирок і печінки. Етопозид виводиться з сечею у незміненому вигляді (29%) та у вигляді метаболітів (15%) протягом 48 - 72 год.

Показання для застосування.

-                     Дрібноклітинна карцинома легенів;

-                     лімфома Ходжкіна;

-                     неходжкінська лімфома;

-                     гостра мієлоїдна лейкемія;

-                     несеміноматозний рак яєчок;

-                     злоякісні пухлини трофобластичного генезу (хоріокарцинома).

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений для застосування тільки в умовах спеціалізованого стаціонару. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від використаної схеми хіміотерапії.

Рекомендована доза Етозиду® в комбінації з іншими хіміотерапевтичними препаратами становить 50 - 100 мг/м² на добу протягом 4 - 5 днів. Також часто використовується режим приймання через день: 100 - 125 мг/м² на добу на 1-й, 3-й і 5-й день. Курси хіміотерапії повторюються з 3 - 4-тижневим інтервалом.

Приготування препарату для внутрішньовенного введення. Вміст флакона розчиняють 5% розчином декстрози для інфузій або 0,9% розчином хлориду натрію для інфузій до одержання концентрації 0,2 або 0,4 мг/мл. Приготовлений розчин з концентрацією 0,2 або 0,4 мг/мл може зберігатися, залишаючись стабільним, протягом 96 год і відповідно 48 год при температурі 25 °С при нормальному флуоресцентному освітленні як у скляних, так і в пластмасових флаконах.

Приготовлений розчин Етозиду® рекомендується вводити внутрішньовенно краплинно протягом 30 - 60 хв. Вводити Етозид® пацієнту шляхом швидкої внутрішньовенної ін’єкції суворо забороняється!

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом.

При роботі із зазначеним препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчини для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру – промити водою з милом.

Побічна дія.

З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку травної системи: часто – нудота, блювання, діарея, запор, дисфагія.

З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія (після швидкого внутрішньовенного введення), тахікардія, рідко – артеріальна гіпертензія і раптові припливи крові до обличчя.

Алергічні реакції: анафілактичні стани, що характеризувалися ознобом, гарячкою, тахікардією, бронхоспазмом, диспное і гіпотензією, ангіоневротичний набряк.

Дерматологічні реакції: шкірні висипи, що супроводжуються свербежем, оборотна алопеція, дерматит.

Інші: біль у животі, гарячка, пігментація, кортикальна сліпота.

Протипоказання.

-                     Підвищена чутливість до етопозиду або допоміжних речовин;

-                     виражена мієлосупресія;

-                     порушення функції печінки;

-                     гострі інфекції;

-                     вагітність та період годування груддю;

-                     діти віком до 12 років.

Передозування. Передозування проявляється посиленням токсичної дії препарату. У разі появи небажаних токсичних явищ з боку зміни картини крові та шлунково-кишкового тракту показана симптоматична терапія. Специфічних антидотів при передозуванні Етозидом® немає.

Особливості застосування. Етозид® слід застосовувати тільки під постійним наглядом лікаря, який має досвід терапії цитотоксичними препаратами. Призначаючи Етозид®, лікар повинен враховувати необхідність приймання препарату і користь від нього, зіставити ці фактори з ризиком побічних реакцій. Більшість побічних реакцій від прийому Етозиду® оборотні за умови їх раннього виявлення. При виникненні побічного ефекту треба зменшити дозу препарату, відповідно до клінічної картини, або або відмінити його прийом. Продовжувати лікування Етозидом слід з обережністю, враховуючи можливість повторення токсичних явищ.

Токсична дія на клітини кісткового мозку залежить від дози і лімітує дозу препарату, причому максимальне зниження кількості гранулоцитів спостерігається з 7-го до 14-го дня приймання препарату, показників тромбоцитів – з 9-го до 16-го дня. Відновлення функції кісткового мозку зазвичай завершувалося до 20-го дня від початку застосування Етозиду® і про жодне кумулювання токсичної дії не повідомлялося.

Пацієнти, які приймають Етозид®, потребують ретельного нагляду з метою виявлення перших ознак пригнічення функції кісткового мозку - як під час, так і після терапії препаратом. Ступінь пригнічення функцій кісткового мозку прямо пропорційний одержаній дозі препарату. Тому на початку кожного курсу лікування і перед введенням наступних доз препарату слід контролювати показники периферичної крові. Якщо кількість тромбоцитів менше 50 Г/л або абсолютна кількість нейтрофілів менше 0,5 Г/л, необхідно припинити лікування доти, доки показники крові не нормалізуються. Якщо до початку застосування Етозиду® проводилася променева терапія та/або хіміотерапія, то слід витримати достатній інтервал між цими двома видами лікування для забезпечення відновлення функції кісткового мозку.

Токсична дія на шлунково-кишковий тракт, що виявляється нудотою і блюванням, може компенсуватися застосуванням стандартних протиблювотних засобів.

У разі виникнення анафілактичної реакції, що виявляється ознобом, гарячкою, тахікардією, бронхоспазмом, диспное і гіпотензією, інфузію Етозиду® слід негайно відмінити, після чого пацієнту призначають препарати, які підвищують артеріальний тиск (кортикостероїдні, антигістамінні засоби або такі, що збільшують об’єм крові).

Є дані про випадки гіпертензії і раптових припливів крові до обличчя. Артеріальний тиск зазвичай нормалізується після припинення інфузії.

Розчин Етозиду® треба вводити тільки шляхом повільної внутрішньовенної інфузії (протягом 30 - 60 хв), оскільки при швидкому внутрішньовенному введенні є висока ймовірність зниження артеріального тиску. Артеріальна гіпотензія зазвичай купірується припиненням інфузії і прийомом великої кількості рідини або інших відповідних засобів підтримуючої терапії. При поновленні інфузії швидкість введення препарату слід зменшити.

При виникненні екстравазації слід терміново припинити інфузію, а залишок розчину ввести в іншу вену. Введення препарату негайно припиняють, як тільки виникає відчуття печіння. Навколо ураженого місця проводять підшкірні ін’єкції гідрокортизону і під суху пов’язку накладають 1 % гідрокортизонову мазь на 24 год (доти, доки не зникне еритема).

Необхідно дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату пацієнтам з печінковою та нирковою недостатністю.

Пацієнтам під час лікування Етозидом® рекомендується застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Немає достатнього клінічного досвіду щодо ефективності та безпеки застосування препарату для дітей віком до 12 років.

Інколи у пацієнтів, які застосовують Етозид® у комбінації з іншими протипухлинними препаратами, може розвинутися гострий лейкоз - як з передлейкозною фазою, так і без неї.

Оскільки розчин Етозиду® для внутрішньовенного введення містить етиловий спирт, це слід враховувати при призначенні його пацієнтам, які мають захворювання печінки, хворіють на алкоголізм, епілепсію, а також для дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінованому лікуванні деяких ракових захворювань протипухлинна активність етопозиду і відповідних препаратів може взаємно підсилюватися (синергічний ефект). Вивчення ефектів у пацієнтів, які застосовували етопозид і цисплатин при комбінованій хіміотерапії, показало, що така комбінація має синергічну дію при раку яєчок, дрібноклітинному і недрібноклітинному раку легенів. Обмежені дані показують, що у хворих, які раніше лікувалися цисплатином, може погіршуватися виведення етопозиду.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі до 25°С. Не заморожувати.

Термін придатності - 3 роки.