Винкристин-Рихтер инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: вінкристин (vincristine);

основні фізико-хімічні властивості: білий або жовтувато-білий ліофілізат;

розчинник: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 флакон містить 1 мг вінкристину сульфату;

допоміжні речовини: лактоза;

1 мл розчинника містить 9 мг натрію хлориду;

допоміжні речовини: спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Алкалоїди рослинного походження та інші препарати природного походження.

Код АТС L01CA02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Вінкристин є алкалоїдом рослини барвнику рожевого (Catharanthus roseus), який оборотно блокує мітоз в стадії метафази. Вінкристин селективно блокує реплікацію ДНК у пухлинних клітинах, а також блокує синтез РНК шляхом блокування дії ДНК-залежної синтетази РНК.

Фармакокінетика. Вінкристин піддається метаболізму в печінці й виділяється з жовчю. Максимальна концентрація вінкристину визначається в жовчі через 60 хвилин після введення препарату внутрішньовенно. У сечі знаходиться лише 10-20 % уведеного препарату у вигляді метаболіту або в незміненій формі. Вінкристин накопичується в підшлунковій залозі, у селезінці, у нирках, у легенях і в печінці. Для виділення вінкристину в людини характерна трифазна крива з періодами напіввиведення відповідно 4-5 хвилин, 2-3 години й 19-155 годин. Вінкристин інтенсивно зв'язується із клітинами й білками крові. Значний зв'язок із тканинами, повільне вивільнення препарату дає можливість тривалої експозиції в нервових клітинах, що може відігравати основну роль у появі нейротоксичності в клініці.

Є велика різниця в розподілі й у кінцевій елімінації препарату в окремих хворих.

Показання для застосування. Гострі лейкози (моно- і поліхіміотерапія), лімфогранулематоз, неходжкінські лімфоми, рабдоміосаркома, нейробластома, пухлина Вільмса, остеогенні саркоми, саркома Юїнга, рак молочної залози, рак шийки матки, дрібноклітинний рак легенів (комбінована хіміотерапія).

Спосіб застосування та дози. Препарат можна вводити винятково внутрішньовенно (треба уникати позасудинного введення препарату)! Інтратекальне застосування препарату заборонене!

Дозу необхідно визначати індивідуально, залежно від клінічного стану хворого.

Дорослим: зазвичай вводять 1-1,4 мг на 1 м² поверхні тіла, (але в сумі не більше, ніж 2 мг препарату) раз на тиждень. Максимальна загальна доза становить 10-12 мг/м².

Дітям: уводять 1,5 мг на 1 м² поверхні тіла, раз на тиждень. Дітям, у яких маса тіла не перевищує 10 кг, уводять початкову дозу, яка становить 0,05 мг на 1 кг маси тіла, раз на тиждень.

Курс терапії зазвичай становить 4-6 тижнів.

При ураженні печінки дозу препарату необхідно знизити на 50 % у випадку, якщо безпосереднє значення білірубіну в сироватці вище, ніж 3 мг/100 мл.

Сухий вміст флакона треба розчинити за допомогою доданого розчинника (кінцевий розчин містить 0,1 мг вінкристину в одному мілілітрі). Цей розчин потім можна розбавити 0,9 % розчином хлориду натрію й уводити у вигляді внутрішньовенної ін'єкції або одночасно із внутрішньовенною інфузією 0,9 % хлориду натрію, через інфузійний набір, не швидше, ніж за 1 хвилину.

Побічна дія. Побічні дії зазвичай оборотні і залежать від одноразових і кумулятивних доз препарату. Діти, як правило, краще переносять вінкристин, ніж дорослі. У хворих старшого віку є підвищена схильність до нейротоксичності.

Частіше зустрічаються: алопеція, нейротоксичність (яка може включати порушення сенсорних, моторних й автономних функцій), конвульсії, часто з гіпертензією, порушення сечовипускання, парестезії, порушення глибоких рефлексів, атаксія, порушення ходи, прогресуючий тетрапарез, запори, гіперурикемія, нефропатія, викликана сечовою кислотою.

Зустрічаються рідше: зниження маси тіла, нудота, блювання, шкірні висипання (кропив’янка).

Зустрічаються рідко: ознаки пригнічення ЦНС, гіпонатріємія, порушення виділення антидіуретичного гормону, лейкопенія, тромбоцитопенія, стоматит.

Після припинення курсу терапії може зустрічатися аспермія або аменорея.

Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до допоміжних речовин, мієлосупресія (пригнічення кісткового мозку), неврологічні захворювання, бактеріальні й вірусні інфекції. Вінкристин не можна вводити під час, або безпосередньо після проведення щеплень, що містять живі віруси.

Передозування. Побічні явища, що з'являються після введення вінкристину дозозалежні. При введенні доз препарату, які перевищують запропоновані, можуть з'являтися більш виражені побічні ефекти. При передозуванні препарату необхідно вводити протисудомний засіб (фенобарбітал), поставити клізму (для попередження непрохідності кишечнику) та контролювати функцію серцево-судинної системи й картину крові, а також необхідно обмежити введення рідини та призначити петльові діуретики.

Особливості застосування. Препарат треба застосовувати з особливою обережністю при одночасній або попередній терапії іншими цитостатичними засобами, або при радіотерапії, при наявності лейкопенії, тромбоцитопенії, порушеній функції печінки і хворим літнього віку.

З появою нейротоксичних проявів курс терапії треба перервати.

Впродовж терапії необхідно регулярно контролювати кількість лейкоцитів у крові. У випадку, якщо кількість лейкоцитів стане менше 3000 в 1мм³, терапію треба перервати й профілактично призначити антибіотики.

Для попередження формування гострої подагричної нефропатії, необхідно регулярно контролювати рівень сечової кислоти в крові й забезпечити введення достатньої кількості рідини. У разі потреби застосовувати алопуринол.

Для підтримки регулярної роботи кишечнику може виникнути потреба в застосуванні проносних засобів або клізм.

Перед введенням препарату треба переконатися в тому, що голка перебуває в судинному руслі. Введення препарату в навколишньосудинну тканину може викликати больову місцеву реакцію й некроз тканин, тому, в цьому випадку, залишок препарату треба ввести в іншу вену. Місцеву реакцію можна пом'якшити місцевим введенням гіалуронідази.

Перед початком терапії, жінок, що перебувають у репродуктивному віці, необхідно попереджати про те, що можлива вагітність небажана, тому необхідно застосовувати негормональні протизаплідні засоби.

Препарат призначений тільки для застосування в умовах стаціонару.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Препарат під час вагітності можна вводити після суворого обговорення переваги/ризику застосування. Треба уникати введення вінкристину в першому триместрі вагітності.

Під час лікування необхідно припинити годувати груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Немає даних, які підтвердили б, що застосування вінкристину впливає на здатність керувати транспортом або на роботу в умовах підвищеного травматизму.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Вінкристин не можна застосовувати разом із препаратами, які блокують дію ізофермента CYP3A системи цитохрома Р₄₅₀, оскільки це може призвести до зниження метаболізму вінкристину, збільшуючи цим його токсичність.

Препарат не можна застосовувати з нейротоксичними препаратами (з аспарагіназою, з ізоніазидом та ітраконазолом).

Вінкристин можна застосовувати з обережністю одночасно з:

-                      мітоміцином (може з'являтися гостра задишка, бронхоспазм),

-                      фенітоїном (знижується рівень фенітоїну в плазмі крові й збільшується можливість появи судом).

Несумісність.

Вінкристин можна розводити тільки 0,9 % розчином хлориду натрію, до 250 мл загальної кількості.

Вінкристин не сумісний з іншими ліками.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі 2-8ºC, в захищеному від світла місці.

Термін придатності – 3 роки.