Бактрим инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назви: ко-тримоксазол (co-trimoxazole);

основні фізико-хімічні властивості: гомогенна суспензія із фруктовим запахом, від жовтувато-білого до оранжевого кольору;

склад: 5 мл сиропу містить: триметоприму - 40 мг і сульфаметоксазолу - 200 мг;

допоміжні речовини: целюлоза дисперсна, метилпарагідроксібензоат, пропілпарагідрокси-бензоат, сорбіт 70%, полісорбат 80, коригент банановий 85509 Н, коригент ванільний 73690-36, вода очищена.

Форма випуску. Сироп для внутрішнього застосування.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Сульфаніламідний препарат, комбінований з триметопримом. Код АТС J01EE01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Бактрим містить дві активні речовини, які мають синергічну дію, блокуючи два ферменти, що каталізують послідовні стадії біосинтезу фолієвої кислоти в мікроорганізмах. Завдяки цьому механізму, бактерицидна дія in vitro досягається звичайно вже при таких концентраціях, в яких окремі компоненти виявляють лише бактеріостатичний ефект. Крім того, Бактрим часто буває ефективний проти збудників, стійких до одного з його компонентів. Ризик розвитку полірезистентності зводиться до мінімуму.

In vitro антибактеріальна дія Бактриму охоплює широкий спектр грампозитивних і грамнегативних патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів.

Звичайно чутливі збудники (чутливі МІК < 80 мг/л):

коки: Branhamella catarrhalis;

грамнегативні палички: Haemophilus influenzae (β-лактамазо-позитивні, β-лактамазо-негативні), Haemophilus parainfluenzae, E. coli, Citrobacter freundii, інші Citrobacter spp., Klebsiella pneumoniae, Klebsiella oxytoca, інші Klebsiella spp., Enterobacter cloacae, Enterobacter aerogenes, Hafnia alvei, Serratia marcescens, Serratia liquefaciens, інші Serratia spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Shigella spp., Yersinia enterocolitica, інші Yersinia spp., Vibrio cholerae, Alcaligenes faecalis, Pseudomonas cepacia, Burkholderia (Pseudomonas) pseudomallei.

На підставі клінічного досвіду наступні збудники також мають бути зазначені як чутливі: Brucella, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Pneumocystis carinii, Cyclospora cayetanensis.

Частково чутливі збудники (МІК = 80 - 160 мг/л):

коки: Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі та метицилін-резистентні), Staphylococcus spp. (коагулазо-негативні), Streptococcus pneumoniae (пеніцилін-чутливі та пеніцилін-резистентні);

грамнегативні палички: Haemophilus ducrei, Providencia rettgere, інші Providencia spp., Salmonella typhi, Salmonella enteritidis, Stenotrophomonas maltophilia (колишні Xanthomonas maltophilia), Acinetobacter lwoffi, Acinetobacter anitratus (головн. A. baumanii), Aeromonas hydrophilia.

Mycoplasma spp., Mycobacterium tuberculosis, Pseudomonas aeruginosa і Treponema pallidum, як правило, стійкі до препарату.

При інфекціях, викликаних частково чутливими мікроорганізмами, рекомендується провести пробу на чутливість, щоб виключити можливу резистентність збудника.

Чутливість до Бактриму можна визначити стандартними засобами, наприклад, методом дисків або методом розведення, що рекомендував Національний комітет з клінічних лабораторних стандартах (НККЛС).

НККЛС рекомендує такі критерії чутливості:

Диск: 1.25 mг ТМ і 23.75 mг СМЗ.

** ТМ і СМЗ у співвідношенні 1 : 20.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості триметоприму та сульфаметоксазолу дуже схожі. Після одноразового прийому 160 мг триметоприму та 800 мг сульфаметоксазолу максимальні концентрації триметоприму в плазмі становлять 1,5 - 3 mг/л, а сульфаметоксазолу - 40 - 80 mг/л. При багаторазовому прийомі через кожні 12 годин концентрації обох речовин стабілізуються в означених межах без будь-якого ризику кумуляції. Об’єм розподілу триметоприму дорівнює 69 - 133 л, сульфаметоксазолу - 10 - 16 л. Періоди напіввиведення двох компонентів дуже близькі одне до одного (в середньому – 10 годин для триметоприму і 11 годин для сульфаметоксазолу).

При вищезазначених концентраціях 42 - 46% триметоприму і 66% сульфаметоксазолу зв'язані з білками плазми.

Дослідження на тваринах і людині показали, що Бактрим добре проникає в тканини. Більша кількість триметоприму і дещо менша кількість сульфаметоксазолу надходять з кровотоку в інтерстиціальну та інші позасудинні рідини організму. У тому відношенні, в якому вони присутні в препараті, концентрації триметоприму і сульфаметоксазолу перевищують мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості патогенних мікроорганізмів.

Обидві речовини, а також їхні метаболіти виводяться майже виключно нирками, при цьому близько 20% триметоприму і 20% сульфаметоксазолу – у незміненому вигляді. На відміну від деяких метаболітів триметоприму, метаболіти сульфаметоксазолу не мають антибактеріальної активності.

Показання для застосування.

Інфекції верхніх та нижніх дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, бронхоектази, пневмонія (у тому числі викликана Pneumocystis carinii), фарингіт, ангіна (при інфекціях, викликаних b-гемолітичними стрептококами групи А, частота ерадикації не цілком достатня), синусит, середній отит.

Інфекції нирок і сечовивідних шляхів: гострий та хронічний цистит, пієлонефрит, уретрит, простатит.

Інфекції шлунково-кишкового тракту, у тому числі черевний тиф і паратиф, включаючи випадки стійкого носійства; бактеріальна дизентерія, холера (у доповнення до відновлення рідини і електролітів).

Інфекції шкіри і м'яких тканин: піодермія, фурункульоз, абсцеси та інфіковані рани.

Інші бактеріальні інфекції: гострий і хронічний остеомієліт, гострий бруцельоз, септицемія, викликана чутливими збудниками, нокардіоз, міцетома (окрім викликаної справжніми грибками), південноамериканський бластомікоз.

Спосіб застосування та дози. Для дорослих і дітей старших 12 років:

Бактрим краще всього вживати після їжі з достатньою кількістю рідини.

Дозування в особливих випадках.

А). Гонорея:

10 мірних ложок сиропу вранці та ввечері.

Б). Пневмонія, викликана Pneumocystis carinii:

рекомендована доза становить до 20 мг триметоприму і до 100 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла на добу, поділені на рівні дози кожні 6 годин протягом 14 днів.

В). Дозування у дітей:

режим дозування для дітей приблизно відповідає добовій дозі, яка становить 6 мг триметоприму та 30 мг сульфаметоксазолу на 1 кг маси тіла. При тяжких інфекціях дози для дітей можна збільшити на 50%.

Г). Дозування у хворих з порушенням функції нирок:

Побічна дія. Рекомендовані дози Бактриму звичайно добре переносяться. Якщо побічні реакції й виникають, вони, як правило, виражені слабко.

Описані такі побічні дії (в порядку частоти виникнення):

шлунково-кишкові: нудота (з блюванням або без), стоматит, діарея, поодинокі випадки гепатиту, окремі випадки псевдомембранозного ентероколіту.

Шкірні висипи, що обумовлені прийомом ліків: вони звичайно бувають легкими і швидко зникають після відміни препарату. Як і у багатьох інших препаратів, у поодиноких випадках прийом Бактриму супроводжувався розвитком мультиформної еритеми, синдрому Стівенса-Джонсона і токсичним епідермальним некролізом (синдромом Лайєла).

Гематологічні зміни: більшість змін, що спостерігалися, були слабко вираженими, безсимптомними і зникали після відміни препарату. Найчастіше відзначалися лейкопенія, нейтропенія і тромбоцитопенія. У вкрай поодиноких випадках можуть виникати агранулоцитоз, мегалобластна анемія, панцитопенія або пурпура. Існують повідомлення про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму з метотрексатом (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Як і на інші препарати, у хворих з підвищеною чутливістю можуть виникати алергічні реакції.

Існують повідомлення про окремі випадки легеневих інфільтратів, подібних тим, що виникають при еозинофільному або алергичному альвеоліті. Вони можуть виявлятися такими симптомами, як кашель або задишка. При раптовій появі або посиленні цієї симптоматики потрібно повторно обстежити хворого і розглянути питання про припинення лікування Бактримом.

Описані поодинокі випадки виникнення асептичного менінгіту або менінгеальноподібної симптоматики.

Протипоказання. Бактрим протипоказаний хворим з вираженим ураженням паренхіми печінки. Він протипоказаний також хворим з тяжкою нирковою недостатністю, якщо немає можливості періодично визначати концентрації препарату в плазмі.

Існує підвищений ризик тяжких побічних реакцій у хворих старечого віку, а також у хворих з ускладнюючими станами, наприклад, порушенням функції нирок і/або печінки, або при одночасному прийомі інших препаратів (у цьому разі ступінь ризику залежить від величини дози і тривалості лікування). Існують повідомлення про летальні випадки, хоча й поодинокі, пов'язані з такими побічними реакціями, як дискразія крові, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєла) і блискавичний некроз печінки.

Щоб звести до мінімуму небезпеку побічних реакцій, тривалість лікування Бактримом повинна бути якомога коротшою, особливо у хворих літнього і старечого віку. При ураженні нирок дозу слід скорегувати згідно з вказівками розділу "Дозування в особливих випадках".

Якщо Бактрим призначають протягом тривалого часу, слід регулярно визначати число формених елементів крові. При значному зниженні числа будь-якого форменого елементу крові прийом Бактриму слід відмінити.

Хворим з тяжкими гематологічними захворюваннями Бактрим можна призначати лише як виняток. В окремих випадках препарат призначали хворим на лейкози, що одержували цитостатики, при цьому жодних побічних дій на кістковий мозок або периферичну кров не спостерігалося.

Внаслідок можливості гемолізу Бактрим слід призначати хворим з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази лише за абсолютними показаннями і в мінімальних дозах.

При перших ознаках шкірного висипу або іншої серйозної побічної реакції лікування потрібно негайно припинити.

Бактрим не слід призначати хворим з підвищеною чутливістю до сульфонамідів або триметоприму в анамнезі.

З міркувань безпеки, Бактрим протипоказаний при вагітності. Якщо наявність вагітності виключити не можна, необхідно співставити можливий ризик від застосування препарату з його очікуваним терапевтичним ефектом.

Хоча триметоприм і сульфаметоксазол проникають в грудне молоко, прийом Бактриму матерями-годувальницями практично не співставляється з ризиком для дитини. Якщо Бактрим призначається вагітним або матерям-годувальницям, їм слід одночасно приймати фолієву кислоту у дозі 5 мг на добу.

Бактрим не можна призначати недоношеним дітям, а також новонародженим перших 6 тижнів життя.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У хворих літнього і старечого віку, що приймали водночас деякі діуретики (в основному, тіазиди), спостерігалася підвищена частота тромбоцитопенії.

Повідомлялося, що у хворих, які приймають антикоагулянт варфарин, Бактрим може викликати збільшення протромбінового часу. Про можливість такої взаємодії слід пам'ятати при призначенні Бактриму хворим, що вже одержують антикоагулянти. У цих випадках необхідно ще раз визначити час згортання крові.

Бактрим може пригнічувати печінковий метаболізм фенітоїну. Після призначення Бактриму в звичайних клінічних дозах спостерігалося збільшення періоду напіввиведення фенітоїну на 39% і зменшення швидкості його метаболічного кліренсу на 27%. При одночасному призначенні обох препаратів важливо стежити за надлишковою дією фенітоїну.

Сульфонаміди можуть також витісняти метотрексат із зв’язків з білками плазми, збільшуючи, таким чином, концентрації вільного метотрексату.

Існують повідомлення про випадки панцитопенії у пацієнтів, які приймали комбінацію триметоприму з метотрексатом (див. “Побічна дія”). Триметоприм має незначну спорідненість з чоловічою дегідрофолатною редуктазою проте може підвищити токсичність метотрексату і спричинити розвиток гематологічної побічної взаємодії з метотрексатом, особливо в присутності інших факторів ризику – таких як старечий вік, гіпоальбумінемія, погіршена функція нирок, знижений резерв кісткового мозку. Така побічна дія препарату може проявитися особливо тоді, коли метотрексат дається у великій дозі. Рекомендується лікувати таких пацієнтів фолієвою кислотою або фолінатом кальцію, щоб запобігти впливу на гемопоез.

Бактрим може впливати на потребу в цукрознижувальних препаратах.

Окремі повідомлення дозволяють припускати, що при одночасному призначенні Бактриму хворим, що одержують піриметамін для профілактики малярії в дозах понад 25 мг на тиждень, у них може розвинутися мегалобластна анемія.

У хворих після трансплантації нирки, що водночас одержували триметоприм та сульфаметоксазол і циклоспорин, спостерігалося оборотне погіршення ниркової функції.

Передозування. Симптоми гострого передозування: нудота, блювання, діарея, головний біль, запаморочення, інтелектуальні і зорові розлади, у тяжких випадках – кристалурія, гематурія й анурія.

Симптоми хронічного передозування: пригнічення кровотворення (тромбоцитопенія, лейкопенія), а також інші патологічні зміни картини крові внаслідок недостатності фолієвої кислоти.

Лікування (залежно від симптоматики): посилення ниркової екскреції шляхом форсованого діурезу (підлужування сечі сприяє виведенню), гемодіаліз (перитонеальний діаліз неефективний). Необхідно контролювати картину крові й електроліти. При виражених патологічних змінах картини крові або жовтяниці призначають специфічне лікування. Для усунення дії триметоприму на кровотворення можна призначити фолінат кальцію в дозі 3 - 6 мг в/м протягом 5 - 7 днів.

Особливості застосування. У хворих літнього і старечого віку, а також у хворих з наявним дефіцитом фолієвої кислоти або нирковою недостатністю при лікуванні Бактримом можуть виникнути гематологічні зміни, що вказують на брак фолієвої кислоти. Вони зникають після призначення фолієвої кислоти.

Хворим, які тривало лікуються Бактримом, необхідно регулярно робити загальний аналіз сечі і контролювати функцію нирок.

Під час лікування потрібно забезпечити достатнє надходження рідини в організм.

Вплив на результати лабораторних аналізів.

Бактрим, а саме триметоприм, що входить до його складу, може вплинути на результати визначення концентрації метотрексату в сироватці, проведеного методом конкурентного зв'язування з білками із застосуванням бактеріальної дигідрофолатредуктази як ліганду. Проте, при визначенні метотрексату радіоімунним методом інтерференції не виникає.

Триметоприм і сульфометоксазол можуть також впливати на результати реакції Яффе (визначення креатиніну за реакцією з пікриновою кислотою в лужному середовищі), при цьому в діапазоні нормальних значень результати завищуються приблизно на 10%.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін зберігання – 5 років.