Селинкро инструкция, аналоги и состав

Показания: Селінкро показаний для зниження споживання алкоголю у дорослих пацієнтів з алкогольною залежністю, які мають високий рівень ризику, пов’язаного зі шкідливим споживанням алкоголю (див. розділ «Фармакологічні властивості»), без фізичних симптомів відміни і які не вимагають негайної детоксикації.Селінкро слід призначати лише у поєднанні з постійною психологічною підтримкою, що спрямована на дотримання режиму лікування і зниження споживання алкоголю.Лікування Селінкро слід призначати тільки пацієнтам, у яких через два тижні після первісної оцінки їхнього клінічного стану зберігається високий ризик, пов’язаний зі шкідливим споживанням алкоголю.
Форма випуска: Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 18 мг № 7 (7х1), № 14 (14х1) у блістерах
Производитель, страна: Х. Лундбек А/С (первинна та вторинна упаковка, дозвіл на випуск серії)/Елаяфарм (виробництво за повним циклом), Данія/Франція
Действующее вещества: 1 вкрита плівковою оболонкою таблетка містить 18 мг налмефену
МНН: Nalmefene - Налмефен
Регистрация: UA/14100/01/01з 19.12.2014 по 19.12.2019. Приказ 978 від 19.12.2014
Код АТХ:

Склад:

діюча речовина: налмефен;

1 вкрита плівковою оболонкою таблетка містить 18 мг налмефену;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна, кросповідон тип А, магнію стеарат, гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (E 171).

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби для лікування алкогольної залежності.

Код АТХ N07B B05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Селінкро показаний для зниження споживання алкоголю у дорослих пацієнтів з алкогольною залежністю, які мають високий рівень ризику, пов’язаного зі шкідливим споживанням алкоголю (див. розділ «Фармакологічні властивості»), без фізичних симптомів відміни і які не вимагають негайної детоксикації.

Селінкро слід призначати лише у поєднанні з постійною психологічною підтримкою, що спрямована на дотримання режиму лікування і зниження споживання алкоголю.

Лікування Селінкро слід призначати тільки пацієнтам, у яких через два тижні після первісної оцінки їхнього клінічного стану зберігається високий ризик, пов’язаний зі шкідливим споживанням алкоголю.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до будь-якої складової препарату.

Одночасне застосування опіоїдних аналгетиків.

Опіатна залежність, у тому числі в анамнезі.

Наявність гострих симптомів відміни опіоїдів.

Підозра на недавнє вживання опіоїдів.

Тяжка печінкова недостатність (за класифікацією Чайлда-П’ю).

Тяжка ниркова недостатність (приблизна швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) < 30 мл/хв на 1,73м2).

Недавній гострий алкогольний абстинентний синдром (у тому числі галюцинації, судоми і делірій).

Спосіб застосування та дози.

Під час першого візиту слід оцінити клінічний стан пацієнта, алкогольну залежність і рівень споживання алкоголю (зі слів пацієнта). Після цього пацієнту слід запропонувати записувати дані про його споживання алкоголю протягом приблизно двох тижнів.

Селінкро можна призначати пацієнтам, у яких високий ризик, пов’язаний зі шкідливим споживанням алкоголю, за цей двотижневий період не знизився, поєднуючи терапію препаратом із психосоціальною підтримкою для дотримання режиму лікування і зниження споживання алкоголю.

У ході базових досліджень найбільше поліпшення спостерігалося протягом перших 4 тижнів. Відповідь пацієнта на лікування та необхідність продовження фармакотерапії слід оцінювати регулярно (наприклад щомісяця). Лікар повинен оцінювати прогрес у зниженні споживання алкоголю пацієнтом, загальний стан, дотримання режиму лікування і будь-які можливі побічні ефекти.

Існують клінічні дані щодо застосування Селінкро у рандомізованих контрольованих умовах протягом періоду від 6 до 12 місяців. Рекомендується обережність, якщо Селінкро призначають більш ніж на 1 рік.

Селінкро слід застосовувати у міру необхідності: кожен день, якщо існує ризик споживання алкоголю, пацієнту слід прийняти одну таблетку, переважно за 1-2 години до передбачуваного часу споживання алкоголю. Якщо пацієнт почав споживати алкоголь, не приймаючи Селінкро, необхідно прийняти одну таблетку якомога швидше.

Максимальна доза Селінкро – 1 таблетка в день. Селінкро можно приймати з їжею або без їжі.

Пацієнти віком понад 65 років

Корекція дози не рекомендується.

Ниркова недостатність

Для пацієнтів з легкою або помірною нирковою недостатністю корекція дози не рекомендується.

Печінкова недостатність

Для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю корекція дози не рекомендується.

Спосіб застосування

Селінкро приймають внутрішньо.

Таблетку слід ковтати цілою.

Таблетку, вкриту плівковою оболонкою, не слід ділити або роздавлювати, оскільки при прямому контакті зі шкірою налмефен може викликати подразнення шкіри.

Побічні реакції.

Найбільш частими побічними реакціями у клінічних дослідженнях були нудота, запаморочення, безсоння і головний біль. Більшість із цих реакцій були легкими або помірними, пов'язаними з початком лікування, та нетривалими.

Сплутаність свідомості і, рідше, галюцинації та дисоціації були зареєстровані в клінічних дослідженнях. Більшість із цих реакцій були легкими або помірними, пов'язаними з початком лікування, та короткотривалими (від декількох годин до декількох днів). Більшість побічних реакцій минають при продовженні лікування і не повторюються при повторному застосуванні. Спостерігалися також алкогольні психози, синдром відміни алкоголю або супутні психічні захворювання, які як правило, були короткочасними.

Перелік побічних реакцій

Частота визначається як: дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до < 1/100), рідкісні (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідкісні (< 1/10000), частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

Система, орган, клас

Частота

Реакція

З боку харчування та обміну речовин

Часті

Зниження апетиту.

З боку психіки

Дуже часті

Безсоння.

Часті

Порушення сну, сплутаність свідомості,

невгамовність, зниження лібідо (включаючи втрату лібідо).

Невідома

Галюцинації (включаючи слухові, тактильні, візуальні та соматичні галюцинації), дисоціація.

З боку нервової системи

Дуже часті

Запаморочення, головний біль.

Часті

Сонливість, тремор, порушення уваги, парестезія, гіпестезія.

З боку серцево-судинної системи

Часті

Тахікардія, серцебиття.

З боку травної системи

Дуже часті

Нудота.

Часті

Блювання, сухість у роті.

З боку шкіри та підшкірної клітковини

Часті

Гіпергідроз.

З боку скелетно-м’язової системи

Часті

М'язові спазми.

Загальні розлади

Часті

Втома, астенія, нездужання, незвичні відчуття.

Дослідження

Часті

Зменшення маси тіла.

Передозування.

Повідомлялося про прийом одноразової дози 450 мг налмефену без зміни артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, частоти дихання або температури тіла.

Незвичайного характеру побічних реакцій в таких умовах не спостерігалося, але досвід обмежений.

Лікування передозування повинно бути симптоматичним і включати спостереження.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Дані про застосування налмефену вагітним жінкам обмежені.

Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність.

Селінкро не рекомендується застосовувати під час вагітності.

Грудне вигодовування

Наявні фармакодинамічні/токсикологічні дані на тваринах свідчать, що налмефен та його метаболіти виділяються в молоко. Невідомо, чи виділяється налмефен в молоко у людини.

Ризик для новонароджених/немовлят не виключений.

Рішення щодо припинення годування груддю або припинення/утримування від лікування Селінкро має бути прийняте з урахуванням користі грудного вигодовування для дитини і користі терапії для жінки.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах не було виявлено впливу налмефену на фертильність, спарювання, вагітність або параметри сперми.

Діти.

Застосування дітям (віком до 18 років) не рекомендується. Даних з безпеки та ефективності Селінкро для цієї вікової категорії немає.

Особливості застосування.

Селінкро не призначений для пацієнтів, для яких метою лікування є негайна абстиненція. Зниження споживання алкоголю є проміжною метою на шляху до припинення споживання алкоголю.

Застосування опіоїдів

У надзвичайній ситуації, коли опіоїди мають бути введені пацієнту, який приймає Селінкро, кількість опіоїдів, необхідних для отримання бажаного ефекту, може бути більшою, ніж зазвичай. Пацієнта слід уважно обстежити щодо наявності симптомів дихальної недостатності як результату застосування опіоїдів та інших побічних реакцій.

Якщо опіоїди необхідні у надзвичайній ситуації, доза завжди повинна підбиратися індивідуально. Необхідне ретельне спостереження, якщо застосовуються великі дози.

Прийом Селінкро слід тимчасово припинити за 1 тиждень до передбачуваного застосування опіоїдів, наприклад, якщо опіоїдні анальгетики можуть бути застосовані під час планової операції.

Пацієнтам необхідно повідомити лікарів про застосування Селінкро, якщо виникає необхідність застосування опіоїдів.

Слід проявляти обережність при застосуванні лікарських препаратів, що містять опіоїди (наприклад ліки від кашлю, опіоїдні аналгетики).

Психічні розлади

У клінічних дослідженнях були зареєстровані психіатричні ефекти. Якщо у пацієнта розвиваються психічні симптоми, які не пов'язані з початком лікування Селінкро та/або які не є минущими, слід розглянути альтернативні причини симптомів і оцінити необхідність продовження лікування Селінкро.

Застосування Селінкро не було досліджено у пацієнтів з нестабільним психіатричним захворюванням. Слід проявляти обережність, якщо Селінкро призначають пацієнтам із супутнім психічним розладом, таким як великий депресивний розлад.

Судомні розлади

Існує обмежений досвід застосування препарату пацієнтам із судомними розладами в анамнезі, у тому числі при алкогольній абстиненції. Рекомендується обережність при лікуванні таких пацієнтів.

Ниркова або печінкова недостатність

Селінкро метаболізується печінкою і виводиться переважно із сечею. Тому слід дотримуватися обережності при призначенні Селінкро пацієнтам з легкою або помірною печінковою або легкою або помірною нирковою недостатністю.

Слід дотримуватися обережності при призначенні Селінкро пацієнтам з більш ніж триразовим перевищенням АЛТ або AСT, оскільки такі пацієнти були виключені з програми клінічних досліджень.

Пацієнти похилого віку (≥ 65 років)

Клінічні дані про застосування Селінкро пацієнтам віком понад 65 років з алкогольною залежністю обмежені. Слід дотримуватися обережності при призначенні Селінкро таким пацієнтам.

Інші

Рекомендується обережність, якщо Селінкро призначають сумісно з потужним інгібітором UGT2B7.

Допоміжні речовини

Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або мальабсорбцією глюкози-галактози не повинні приймати цей лікарський засіб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив налмефену на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами не вивчався.

Селінкро викликав побічні реакції, такі як нудота, запаморочення, безсоння і головний біль. Більшість з цих реакцій були легкими або помірними, пов'язані з початком лікування і нетривалі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Дослідження взаємодії з лікарськими засобами in vivo не проводилися.

На підставі досліджень in vitro клінічно значущих взаємодій між налмефеном або його метаболітами і одночасно призначеними лікарськими препаратами, що метаболізуються головним чином ензимами CYP450 і UGT або мембранними транспортерами, не передбачається. Одночасне застосування з лікарськими засобами, які є сильними інгібіторами ензиму UGT2B7 (наприклад, диклофенаком, флуконазолом, медроксипрогестерону ацетатом, меклофенамовою кислотою), може значно збільшити вплив налмефену. Це навряд чи спричинить проблему при епізодичному використанні, але якщо розпочато одночасне тривале лікування потужним інгібітором UGT2B7, потенціал збільшення впливу налмефену не можна виключити. З іншого боку, одночасне призначення індуктора UGT (наприклад, дексаметазону, фенобарбіталу, рифампіцину, омепразолу) може призвести до субтерапевтичної концентрації налмефену в плазмі.

Якщо Селінкро застосовується одночасно з опіоїдними агоністами (наприклад, деякими лікарськими засобами від кашлю та застуди, деякими протидіарейними засобами та опіоїдними анальгетиками), пацієнт може не отримати користь від застосування опіоїдних агоністів.

Клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між налмефеном і алкоголем немає. Можливе незначне погіршення когнітивних і психомоторних функцій після введення налмефену. Однак, ефект налмефену і алкоголю у поєднанні не перевищує суму ефектів кожної речовини, прийнятої окремо.

Одночасний прийом алкоголю і Селінкро не запобігає алкогольній інтоксикації.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Налмефен є модулятором опіоїдної системи з чітким профілем дії відносно рецепторів μ, δ і κ. Дослідження in vitro показали, що налмефен є селективним лігандом опіоїдних рецепторів з антагоністичною активністю відносно рецепторів μ і δ і частковою агоністичною активністю відносно рецепторів κ. Дослідження in vivo показали, що налмефен знижує споживання алкоголю шляхом модуляції кортико-мезолімбічних функцій.

Дані доклінічних, клінічних досліджень та медичної літератури не свідчать про будь-які форми залежності або потенціал зловживання Селінкро.

Клінічна ефективність

Ефективність Селінкро у зниженні споживання алкоголю у пацієнтів з алкогольною залежністю (DSM-IV) була оцінена у двох дослідженнях. Більшість (80%) пацієнтів мали високий або дуже високий рівень ризику, пов’язаного зі шкідливим споживанням алкоголю (> 60 г/день для чоловіків і > 40 г/день для жінок, за рівнями ризику ВООЗ). Ефективність Селінкро вимірювалася зменшенням щомісячної кількості днів тяжкого пияцтва (ДТП) і загального обсягу споживання алкоголю. ДТП визначається як день зі споживанням ≥ 60 г чистого алкоголю для чоловіків і ≥ 40 г для жінок.

Фармакокінетіка.

Абсорбція

Налмефен швидко всмоктується після внутрішнього разового прийому 18,06 мг, максимальна концентрація (Cmax) становить 16,5 нг/мл приблизно через 1,5 години. Абсолютна біодоступність становить 41%. Прийом їжі з високим вмістом жирів збільшує загальну експозицію (AUC) на 30%, а максимальну концентрацію (Cmax) – на 50%, час до піку концентрації (tmax) затримується на 30 хвилин (tmax становить 1,5 години), але така зміна не є клінічно значущою.

Розподіл

Середня частка налмефену, пов’язана з протеїнами в плазмі, становить приблизно 30%. Дані ПЕТ-дослідження показують зайнятість рецепторів від 94 % до 100 % протягом 3 годин після прийому препарату, що свідчить про те, що налмефен легко проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр.

Біотрансформація

Після перорального прийому налмефен активно та швидко метаболізується до основного метаболіту налмефен-3-О-глюкуроніду ензимами UGT2B7, UGT1A3 і UGT1A8. Невелика частка налмефену перетворюється в налмефен-3-O-сульфат сульфатіоном і в норналмефен – ензимом CYP3A4/5. Метаболіти не вважаються значно фармакологічно активними відносно опіоїдних рецепторів в організмі людини, за винятком налмефен-3-O-сульфату, який має порівнянний з налмефеном потенціал.

Елімінація

Метаболізм шляхом кон’югації глюкуронідом є основним механізмом кліренсу налмефену, а ниркова екскреція є основним шляхом виведення налмефену та його метаболітів. Кінцевий період напіввиведення оцінюється як 12,5 години.

Дані розподілу, метаболізму та екскреції доводять, що налмефен має високий коефіцієнт вилучення печінкою.

Лінійність/нелінійність

Налмефен проявляє дозонезалежний лінійний фармакокінетичний профіль у дозовому інтервалі 18,06 мг – 72,24 мг.

Налмефен не проявляє якихось значних фармакокінетичних розходжень залежно від статі, віку, а також етнічних груп пацієнтів. Розмір тіла впливає на кліренс налмефену незначною мірою (кліренс збільшується із збільшенням розмірів тіла).

Ниркова недостатність

Даних про пероральне застосування пацієнтам з нирковою недостатністю немає. Застосування 1 мг налмефену внутрішньовенно у хворих з тяжкою нирковою недостатністю призводило до збільшення експозиції в 1,6 разу та нижчої ніж у здорових осіб Cmax. Період напіввиведення (26 годин) був тривалішим, ніж у здорових осіб.

Печінкова недостатність

Застосування разової дози налмефену 18,06 мг пацієнтам з легкою або помірною печінковою недостатністю супроводжувалось посиленою експозицією. Ніяких клінічно значущих змін в tmax або напіввиведенні для будь-якої з груп не помічено. Фармакокінетичних даних про пероральне застосування налмефену пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю немає.

Пацієнти віком від 65 років

Спеціальні дослідження перорального застосування пацієнтам ≥ 65 років не проводилися. За даними досліджень внутрішньовенного введення, зміни у фармакокінетиці у літніх людей не передбачаються.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:

Білі, овальні, двоопуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки з позначкою «S».

Термін придатності. 36 місяців.

Умови зберігання. Цей лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. 7 або 14 таблеток у блістері, 1 блістер у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробники. Х. Лундбек А/С, Данія (H. Lundbeck A/S, Denmark) або Елаяфарм, Франція (Elaiapharm, France).

Місцезнаходження. Оттіліавей 9, 2500 Валбі, Данія (Ottiliavej 9, 2500 Valby, Denmark).

2881 Крет, З.І. Лє Буяльд, Софія Антиполіс, 06560 Вальбонн, Франція (2881, route des Crêtes, Z.I. Les Bouillides, Sophia Antipolis, 06560 Valbonne, France).