Стрептокиназа - Биофарма инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назва: streptokinase;

основні фізико-хімічні властивості лікарської форми: порошок ліофілізований білого або світло-жовтого кольору;

склад: 1 флакон містить стрептокінази 750 000 МО або 1 500 000 МО.

допоміжні речовини: альбумін, розчин полігеліну.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антитромбічні засоби. Ферменти. Стрептокіназа.

 Код АТС.В01АD01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Стрептокіназа – високоочищений фермент, одержаний при культивуванні штаму ß-гемолітичного стрептокока групи С. Являє собою білок з молекулярною масою приблизно 50 000 дальтон. Має фібринолітичну активність. З плазміногеном стрептокіназа утворює комплекс, що активує перехід плазміногену крові або кров'яного згустку в плазмін. Плазмін, який володіє протеолітичною ферментативною активністю, зумовлює лізис ниток фібрину кров’яних згустків, деградацію фібриногену та інших протеїнів плазми, у тому числі V (акцелерин) та VІІ (конвертин) факторів згортання крові. Розчиняє тромби, діючи як на їх поверхні, так і із середини. Найбільш ефективна при свіжих згустках фібрину (до ретракції); відновлює прохідність тромбованих кровоносних судин. Після закінчення інфузії гіперфібринолітичний ефект стрептокінази спостерігається тільки протягом декількох годин, однак подовження тромбінового часу може зберігатися до 24 год. внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену і збільшення числа циркулюючих продуктів деградації фібрину і фібриногену.

Фармакокінетика. Період напіввиведення комплексу стрептокіназа – плазміноген становить приблизно 23 хв. Оскільки стрептокіназа є слабким стрептококовим антигеном, вона частково інактивується антистрептококовими антитілами, які завжди присутні в крові. Стан фібринолізу досягається тільки при введенні надлишкової кількості стрептокінази, необхідної для нейтралізації антитіл і наступного проникнення активної стрептокінази в тромб. Метаболіти і механізм виведення стрептокінази невідомі.

Показання для застосування. Гострий інфаркт міокарда (протягом перших 12 год); тромбоз глибоких вен; гостра масивна тромбоемболія легеневої артерії; гостра оклюзія артерій емболом або тромбом; тромбування гемодіалізного шунта.

Спосіб застосування і дози.

При інфаркті міокарда (протягом перших 12 год.) призначають внутрішньовенно краплинно в дозі 1 500 000 МО, розведеної в 100 мл 0,9 % р-ну натрію хлориду або 5% р-ну глюкози. Можливо інтракоронарне введення в дозі 250 000-300 000 МО протягом 30-60 хв.

При тромбозі глибоких вен, емболії легеневої артерії й артеріальної оклюзії – внутрішньовенно краплинно в дозі 250 000 МО в 100-300 мл розчинника протягом 30 хв. Відразу після введення ударної дози починають підтримуючу терапію. Можливе введення по 100 000 МО стрептокінази щогодини протягом 3 днів. Можна проводити 12-годинну інфузію в дозі 1 200 000 МО в 500 мл розчинника. Дуже важливо, щоб швидкість інфузії була постійною. Бажано по закінченні інфузії провести контрольне дослідження прохідності судин. Якщо протягом 3 днів не відзначається позитивного клінічного ефекту, терапію слід припинити. При необхідності лікування стрептокіназою може бути продовжене ще на 1-3 дні.

Для розчинення тромбів у гемодіалізних шунтах 100 000 МО стрептокінази розводять у 100 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду. 10 000 - 25 000 МО (10-25 мл) вводять у затромбований відділ шунта, після чого його венозний кінець перекривають затиском. До артеріального кінця шунта приєднують стерильний шприц-тюбик для формування повітряної порожнини, що забезпечує пульсацію артерії. При необхідності введення стрептокінази можна повторити через 30-45 хв.

Побічна дія. Некардіогенний набряк легень, тромбоемболія у зв’язку з відривом тромбу чи його фрагментів, підвищення ШОЕ. При багаторазовому введенні – підвищення рівня АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, зниження АТ, артрити, васкуліти, нефрити, полінейропатія, біль у м’язах. Можливі підвищення температури тіла на

1-2 оС (протягом перших 5-8 год. введення), шкірний висип, кропив’янка, кровотеча з місць пункцій і розрізів; порушення менструального циклу, кровотечі з внутрішніх органів, крововилив у внутрішні органи, аритмія (при інфаркті міокарда).

Протипоказання. Перенесені в попередні 10 днів операція, травма, біопсія, пункція неспадаючої судини (підключичної чи яремної вени), тампонада серця, ендотрахеальна інтубація;

-                     ураження артерій мозку, що може мати місце при тяжкій артеріальній гіпертензії, гіпертонічній чи діабетичній ретинопатії, нещодавно (до 2 міс.) перенесеному інсульті чи іншій цереброваскулярній патології, аневризмах;

-                     кровотеча чи високий ризик виникнення кровотечі (геморагічні діатези, тромбоцитопенія, тяжка ниркова і/або печінкова недостатність, ерозивно-виразкові ураження травного тракту в попередні 6 міс. – пептична виразка, неспецифічний виразковий коліт, дивертикуліт, менструальні кровотечі, період вагітності – особливо перші 18 тижднів, стан після пологів, активна форма туберкульозу, пухлини, гострий панкреатит;

-                     ризик кардіальної емболії, наприклад при мерехтінні передсердь на фоні ураження мітрального клапана і бактеріального ендокардиту;

-                     недавнє лікування стрептокіназою (від 5 днів до 6 міс. з попереднім визначенням високого титру нейтралізуючих антитіл);

-                     мітральні вади серця з мерехтінням передсердь, септичний ендокардит.

Передозування. Симптоми: посилення побічних ефектів, найчастіше – кровотечі. У випадку виникнення кровотечі введення стрептокінази припинити.

Якщо необхідно швидко відновити стан системи згортання крові, слід почати лікування препаратами амінокапронової кислоти. При необхідності відновлення об`єму крові рекомендується введення плазмозамінників, еритроцитарної маси чи цільної крові, призначення антифібринолітичних засобів (транексамова кислота, апротинін).

Особливості застосування. У всіх випадках лікування стрептокіназою слід починати якомога раніше, оскільки кращий ефект спостерігається при свіжих тромбах. Лікування стрептокіназою проводять під контролем тромбінового часу та вмістом в крові фібриногену. До введення препарату рекомендується визначати вміст фібриногену, тромбіновий час і активований частковий тромбопластиновий час. Слід бути особливо обережними, призначаючи стрептокіназу пацієнтам у віці старше 75 років.

Застосування гепарину можна починати не раніше, ніж через 4 год. після припинення інфузії стрептокінази.

Не рекомендують призначати стрептокіназу протягом усього періоду вагітності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному призначенні стрептокінази і препаратів, що впливають на систему згортання крові (гепаринів, непрямих антикоагулянтів, антиагрегантів), підвищується ризик виникнення кровотеч.

 У випадку, якщо безпосередньо перед початком лікування стрептокіназою пацієнт отримував гепарин, його дію нейтралізують введенням протаміну сульфату. У випадку попереднього лікування непрямими антикоагулянтами рекомендується застосовувати препарати вітаміну К. До початку лікування стрептокіназою проводять визначення протромбінового часу. Стрептокіназа несумісна з декстранами та гідроксилетильованим крохмалем.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі від 2°С до 8°С.

Термін придатності – 3 роки.