Тиродар инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Levothyroxine, L-тироксин {L-аміно-[3,5-дийод-4-(3,5-дийод-4-оксифенокси)-феніл]-пропіонова кислота};

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми з хрестоподібною позначкою на одній стороні;

склад: одна таблетка містить 100 мкг левотироксину натрію;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат дигідрат, крохмаль кукурудзяний, кислота лимонна безводна, целюлоза мікрокристалічна, повідон, пропіленгліколь, натрію крохмальгліколят, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Тиреотропний засіб.

Код АТС Н03АА01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Левотироксин натрію в складі ТИРОДАРУ за своєю дією ідентичний природному гормону щитовидної залози. Після біотрансформації в організмі в ліотиронін стимулює ріст та підвищує потребу тканин в кисні, стимулює метаболізм білків, жирів, вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної та центральної нервової системи.

Фармакокінетика. Ділянками найбільш активного всмоктування препарату є проксимальна та середня частини порожньої кишки. Рівень всмоктування ТИРОДАРУ може коливатись від 50 до 80% від прийнятої пероральної дози. Максимальна концентрація в плазмі крові відзначається через 6−7 годин після прийому таблеток ТИРОДАРУ. Виражений ефект настає через 5−8 діб після початку прийому препарату. Близько 99% циркулюючого в крові левотироксину зв’язується з білками сироватки крові. Левотироксин повільно виводиться з організму, період його напіввиведення становить 6−7 діб. Інактивація та розпад левотироксину здійснюється в основному в печінці і нирках. Близько 15% прийнятої кількості левотироксину виводиться з сечею та жовчю у вигляді кон’югатів та незмінному вигляді. До 40% левотироксину виводиться з калом.

Показання для застосування. Як засіб замісної терапії при гіпотиреозі різного генезу, після операцій стосовно зоба, для лікування дифузного еутиреоїдного зоба, пригнічуючої та замісної терапії при злоякісній пухлині щитовидної залози, передусім після тиреоїдектомії. В більш високих дозах, які не викликають гіпертиреозу, ТИРОДАР призначають при первинному гіпотиреозі і мікседемі, кретинізмі, церебрально-гіпофізарних захворюваннях, перебіг яких супроводжується гіпотиреозом, ожирінні з проявами гіпотиреозу, ендемічному і спорадичному зобі.

Спосіб застосування та дози. Режим дозування встановлюється індивідуально залежно від стадії та перебігу захворювання, показників лабораторних аналізів. Звичайно, при гіпофункції щитовидної залози у дорослих призначають початкову дозу 25 мкг на добу. Препарат приймають вранці натщесерце за 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Терапію у хворих молодого віку починають зі звичайної повної замісної дози, здійснюючи при цьому клінічний та лабораторний контроль через кожні 6−7 тижнів (у пацієнтів з важким гіпотиреозом – через 2−3 тижні). У хворих похилого віку або у хворих з кардіоваскулярною патологією початкова доза повинна становити від 12,5 до 25 мкг на день, при необхідності її збільшують на 12,5 – 25 мкг кожні 3−6 тижнів до нормалізації рівня тиреотропного гормону. Якщо кардіоваскулярні симптоми не зникають або посилюються, дозу ТИРОДАРУ необхідно зменшити.

Звичайно через кожні 2−4 тижні дозу збільшують на 25−50 мкг до досягнення оптимального ефекту. Далі переходять на підтримуючу дозу − 50−75 мкг на добу.

Дітям рекомендується призначати ТИРОДАР, враховуючи масу тіла. Новонародженим при гипотиреозі – 8−10 мкг/кг маси тіла, до 6 місяців – 8−10 мкг/кг маси тіла, від 6 місяців до року – 6−8 мкг/кг, 1−5 років – 5−6 мкг/кг, 6-12 років – 5−6 мкг/кг.

Оцінка терапевтичного ефекту у дітей визначається через 2−4 тижні після початку лікування і при кожній зміні дозування. Додаткові визначення повинні проводитися через кожні 1−2 місяці у хворих віком до 1 року, кожні 2−3 місяці у дітей віком від 1 до 3 років, і кожні 3−12 місяців – надалі.

ТИРОДАР можна призначати новонародженим і дітям у вигляді порошку розтертої таблетки з невеликою кількістю (5−10 мл) води, молока або дитячого харчування, що не містить сою, суспензію використовувати свіжоприготовленою.

Вагітним необхідно збільшувати дозу препарату через підвищену потребу гормонів при вагітності. Під час годування немовляти застосування препарату можливе тільки при ретельному лікарському нагляді. Пацієнтам похилого віку варто зменшувати загальноприйняті дози.

Побічна дія. Побічні ефекти при застосуванні ТИРОДАРУ в рекомендованих дозах не відзначаються. При призначенні високих доз можуть виникати тахікардія, аритмія, напади стенокардії, тремор, порушення сну, відчуття тривоги, гіпергідроз, зменшення маси тіла. В окремих випадках можуть спостерігатись тимчасове збільшення маси тіла, випадіння волосся.

Протипоказання. ТИРОДАР не можна застосовувати хворим з чутливістю до цього препарату, гострим інфарктом міокарда, гострому міокардиті, ангіні, хворобі Адісона, нерегульованій недостатності кори наднирникових залоз.

Передозування. При застосуванні надмірних доз ТИРОДАРУ можуть розвинутись стани, що схожі на тиреотоксикоз ендогенного походження. Симптоми таких станів проявляються втратою ваги, збільшенням апетиту, тахікардією, знервованістю, діареєю, черевними судомами, тремором, безсонням та ін. Після появи симптомів передозування необхідно зменшити дозу або частково припинити прийом препарату.

При лікуванні гострого передозування ТИРОДАРОМ необхідно застосовувати симптоматичну терапію. Лікування повинно бути спрямоване на зменшення гастроінтестинального всмоктування та усунення підвищеної симпатичної активності. Необхідно промити шлунок. Для зменшення всмоктування необхідно застосовувати активоване вугілля або холестирамін.

Особливості застосування. При лікуванні ТИРОДАРОМ слід бути особливо уважним хворим з недостатністю кори наднирникових залоз, пацієнтам похилого віку, хворим з кардіоваскулярними захворюваннями, вагітним, жінкам, що годують груддю, хворим на діабет.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні ТИРОДАРУ та препаратів інсуліну можливе зниження гіпоглікемічної дії останніх. ТИРОДАР посилює дію антикоагулянтів – похідних кумарину. Саліцилати, дикумарол, фуросемід, клофібрат і фенітоін в високих дозах витісняють левотироксин із зв’язків з білками плазми крові, що посилює його дію. Колестерамін знижує абсорбцію левотироксину. При одночасному прийманні з естрогенами, естрогенмісними пероральними контрацептивами може виникнути потреба в підвищенні дози ТИРОДАРУ.

Умови та термін зберігання. зберігати при температурі від + 15^оС до + 30^оС в сухому захищеному від світла місці.

Термін придатності препарату − 3 роки.

Зберігати в недоступних для дітей місцях!