Зерит инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ставудин (d4T); 2’3’-дидегідро-3’-дезокситимідин;

основні фізико-хімічні властивості: флакон містить порошок білого або білого з рожевим відтінком кольору та фруктовим запахом;

склад: 1 мл готового розчину містить: ставудину 1 мг;

допоміжні речовини: метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, натрію кармелоза, сахароза, піногасник в сахарозі, ароматизатор вишневий.

Форма випуску.

Порошок для приготування розчину для перорального застосування.

Фармакотерапевтична група.

Антивірусний засіб для лікування ВІЛ-інфікованих хворих. Код АТС J05AF04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Як синтетичний аналог нуклеозиду тимідину, ставудин є противірусним препаратом, що активний in vitro відносно ВІЛ у клітинах людини. Під впливом клітинних кіназ він фосфорилюється в ставудинтрифосфат, який пригнічує зворотну транскриптазу ВІЛ внаслідок конкуренції з природним субстратом, а саме: тимідинтрифосфатом. Препарат також пригнічує синтез вірусної ДНК через індукцію термінування ланцюгів ДНК, що пояснюється відсутністю 3'-гідроксильної групи, необхідної для елонгації ДНК. In vitro ставудинтрифосфат пригнічує клітинну ДНК-полімеразу g через пригнічення синтезу мітохондріальної ДНК. Його активність щодо клітинних ДНК полімераз a і b в 100 разів нижча відносно зворотної транскриптази ВІЛ. У результаті пасивування in vitro, а також у ході дослідження ізолятів хворих після їх лікування були виділені штами ВІЛ‑1 із зниженою чутливістю до ставудину. Однак дані щодо розвитку резистентності ВІЛ до ставудину in vivo обмежені, як і щодо перехресної резистентності до інших аналогів нуклеозидів.

Фармакокінетика.

 Дорослі. Абсолютна біодоступність становить 86±18%. Після вживання численних пероральних доз 0,5‑0,67 мг/кг C_max дорівнювало 810±175 нг/мл. Значення C_max (максимальної концентрації) і AUC (площі під кривою) збільшуються пропорційно дозі в дозовому інтервалі 0,033‑4,0 мг/кг при пероральному вживанні.

Період напіввиведення не залежить від дози і дорівнює 1,3±0,2 години після прймання одноразової дози та 1,4±0,2 години після приймання множинних доз препарату. Час

напівжиття всередині клітини ставудинтрифосфату in vitro дорівнює 3,5 години в лімфоцитах лінії CEM і в мононуклеарних клітинах периферичної крові, що дозволяє застосовувати препарат два рази на день.

Загальний кліренс ставудину становить 600±90 мл/хв., а нирковий кліренс - 240±50 мл/хв., що вказує на активну канальцеву секрецію поряд з гломерулярною фільтрацією. Після перорального прийому в незмінному стані з сечею виводиться 34±5% одноразової дози або 40±12% - після прийому множинних пероральних доз; причому інші 60% препарату, можливо, виділяються з організму ендогенними механізмами.

Метаболізм ставудину людини не досліджувався.

Фармакокінетика ставудину літніх хворих не вивчалася.

Діти. Фармакокінетичний профіль після приймання першої дози та в стаціонарному стані не відрізнявся, також не відзначалася будь-яка кумуляція ставудину в організмі при вживанні дози 0,125-2 мг/кг два рази на день. Величини C_max і AUC пропорційні отриманій дозі. Після перорального прийому розчину ставудину середня абсолютна біодоступність 72 %. Після приймання одноразової пероральної дози середній напівперіод виділення з організму становив приблизно 1 годину.

Хворі на нирки. Хворим із зниженою функцією нирок рекомендується коригувати дозу препарату, оскільки із зменшенням кліренсу креатиніну зменшується і кліренс ставудину.

Хворі на печінку. Не відрізняється фармакокінетика ставудину в хворих із порушеною функцією печінки та хворих із нормальною функцією печінки.

Показання для застосування.

Препарат застосовується для лікування ВІЛ-інфікованих хворих.

Спосіб застосування та дози.

Приготування розчину. Порошок у флаконі струснути. Додати у флакон 202 мл води і знову струснути до повного розчинення порошку, 1 мл приготовленого розчину буде містить 1 мг ставудину. Приготовлений розчин може бути не зовсім прозорим, а злегка опалесціювальним. Дозу відміряють мірним ковпачком, що додається. Перед кожним прийомом флакон з розчином треба струснути. Приймати внутрішньо не залежно від терміну прийому їжі.

Щоденна доза препарату призначається відповідно до маси тіла хворого та інших індивідуальних характеристик.

Дорослі та діти старші 12 років.

Діти старші 3 місяців.

При захворюваннях печінки. Коригування дози непотрібне.

Дорослим, при захворюванні нирок рекомендується зниження дози відповідно до рівня кліренсу креатиніну.

Побічна дія.

Під час лікування ВІЛ-інфікованих хворих дуже складно відрізнити побічні ефекти, викликані вживанням препарату “ЗЕРИТ”, від побічної дії інших препаратів, які застосовуються одночасно з ним, та просто від небажаних симптомів, що обумовлені складністю захворювання.

Периферична нейропатія - це собою тяжкий дозозалежний побічний ефект, ризик розвитку якого зростає при одночасному застосуванні препарату з диданозином. Периферична нейропатія звичайно супроводжується двобічним симетричним відчуттям оніміння кінцівок: поколюванням та болем у ступнях ніг та кистях рук. У клінічних дослідженнях поява таких симптомів була залежна від дози та/або стадії захворювання. У випадку сприятливого припинення симптоматики можна поновити лікування препаратом “ЗЕРИТ”, призначаючи половину від дози, що вживалася.

Панкреатит різного ступеня тяжкості може розвинутися у хворого на різній стадії лікування і не залежить від монотерапії або комбінації з іншими препаратами або ступеня імуносупресії. В комбінації з диданозином ризик розвитку панкреатиту збільшується.

Молочнокислий ацидоз та жировий гепатоз можуть проявлятися симптомами диспепсії (нудота/блювання, розлад травлення, пронос або запор, почуттям важкості в ділянці печінки), а також підвищення трансаміназ печінки АЛАТ/АСАТ. При підвищенні рівня трансаміназ печінки більш ніж у п’ять разів, слід розглянути питання про доцільність лікування хворого будь-якими аналогами нуклеозидів.

Протипоказання.

Застосування препарату “ЗЕРИТ” протипоказане хворим із гіперчутливістю до ставудина або будь-якого іншого компоненту, що входить до його складу.

Не слід рекомендувати ЗЕРИТ для лікування дітей віком до 3-х місяців - достовірні відомості про безпеку застосування препарату дітьми такого віку на сьогодні відсутні.

Передозування.

Немає серйозної небезпеки в тому, що людина або дитина випадково вживе надлишкову дозу препарату (відомо, що у дорослих 12-разове перевищення добової дози не супроводжувалось ознаками гострої інтоксикації), однак в цьому випадку потрібна консультація лікаря, а при необхідності можливе проведення неспецифічних детоксикаційних заходів.

Особливості застосування.

Призначаючи лікування препаратом ЗЕРИТ, треба уважно слідкувати за станом здоров’я хворого. Перед початком призначення препарату необхідно визначати функціональний стан нирок, наявність симптомів периферичної нейропатії (постійне поколювання, оніміння або біль в ділянці рук і/або ніг), а також стан підшлункової залози.

Пацієнт повинен знати.

Не можна передавати ЗЕРИТ іншій особі, навіть якщо вона хвора на таке саме захворювання або має аналогічні симптоми.

ЗЕРИТ може поліпшити стан хворого, але навіть під час лікування цим препаратом пацієнт залишається ВІЛ-інфікованим та повинен запобігти передачі інфекції іншій людині і дотримуватися усіх запобіжних заходів.

Під час лікування можуть виникати інші захворювання, які пов'язані з ослабленням імунної системи - інфекції, викликані умовно-патогенними мікроорганізмами. В цьому разі може знадобитися специфічне, а деколи і превентивне лікування таких захворювань. Під час лікування препаратом дуже важливо постійно знаходитися під наглядом лікаря.

У разі появи постійного відчуття оніміння, поколювання або болю в ділянці рук і/або ніг (можливо, початкові прояви периферичної нейропатії, яка серйозно впливає на нервову систему) або абдомінального болю, нудоти, блювання (можливо, первинні прояви панкреатиту або розладу функції печінки). При появі будь-яких нових симптомів пацієнт повинен негайно інформувати лікаря.

Курс лікування препаратом “ЗЕРИТ” повинен тривати, доки лікар не змінить призначення.

Вагітність і лактація. Лікарю необхідно знати до початку лікування пацієнтки ЗЕРИТОМ про наявність у неї вагітності або планування завагітніти, оскільки препарат можна застосовувати під час вагітності тільки під ретельним наглядом лікаря. Якщо пацієнтка годує груддю або планує годувати, її необхідно попередити, що це приведе до ВІЛ-інфікування дитини. Спеціалісти радять ВІЛ-інфікованим жінкам ні в якому разі не годувати дітей груддю.

Пропуск дози. Якщо пацієнт випадково пропустив час прийому препарату, то наступного разу треба прийняти звичайну дозу. Не можна приймати подвійну дозу для того, щоб компенсувати пропущену.

При застосуванні препарату у хворих з порушенням вуглеводного обміну потрібно враховувати, що 1 мл розчину містить 50 мг сахарози.

Застосування препарату “ЗЕРИТ” не впливає на здатність людини керувати транспортними засобами або механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Зидовудин може пригнічувати внутрішньоклітинне фосфорилювання ставудину, тому не рекомендується приймати ЗЕРИТ одночасно із зидовудином. Одночасний прийом диданозину, ламівудину або нелфінавіру не впливає на ефективність препарату “ЗЕРИТ”.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Зберігати при температурі 15-30 °С в захищеному від світла місці.

Термін зберігання - 2 роки.

Приготовлений розчин слід зберігати у щільно закритому флаконі, у холодильнику при температурі від 2 до 8 °С не більше 30 діб.