Доксорубицин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: doxorubicin 5,12-нафтаценедіон,10-(3-аміно-2,3,6-тридеокси – α-L-ліксо-гексопираносил)окси)-7,8,9,10-тетрагідро-6,8,11 тригідрокси-8-(гідроксилацител)-1-метокси-, гідрохлорид (8S-цис);

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок червоного кольору;

склад: 1 флакон містить 10 мг або 50 мг доксорубіцину гідрохлориду USP;

допоміжні речовини: натрію гідроксид, лактози моногідрат.

Форма випуску.

Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Цитотоксичні антибіотики та споріднені препарати. Код АТС L01D B01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Протипухлинний антибіотик антрациклінового ряду. Механізм дії зумовлений взаємодією з ДНК, утворенням вільних радикалів і прямим впливам на мембрани клітин з пригніченням синтезу нуклеїнових кислот. Клітини чутливі до препарату в S- і G2-фазі.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення концентрація доксорубіцину у плазмі крові швидко знижується, що зумовлено його розподіленням у тканинах організму. Доксорубіцин не проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. Нема доказів, що доксорубіцин проникає крізь плаценту, але він може завдати шкоди плоду.

Абсорбція препарату – висока, розподілення - рівномірне. Пресистемний метаболізм незначний. Обсяг розповсюдження - 25 л. Зв’язок з протеїном плазми - 74-76%. До 45 % препарату виводиться із сечею. З жовчю і калом протягом 7 діб виводиться до 50%.

Показання для застосування.

Рак молочної залози, рак легенів, рак яєчників, рак сечового міхура, рак щитовидної залози, саркоми м’яких тканин, остеосаркома, лімфогранулематоз, неходжкінська лімфома,

нейробластома, саркома Юінга, пухлина Вільямса, гострий лімфобластний лейкоз, гострий мієлобластний лейкоз.

Спосіб застосування та дози.

Доксорубіцин призначається тільки для внутрішньовенного введення. Перед введенням його потрібно розчинити в ізотонічному розчині натрію хлориду. Дозу встановлюють суворо індивідуально.

Найбільш поширеною схемою є - 60-75 мг/м² поверхні тіла кожні 3 тижні як окремий препарат і 30-50 мг/м² поверхні тіла - при комбінованій терапії.

За відсутності покращання застосовують більші дози Доксорубіцину – від 75 - 85 мг/м² протягом 3х днів із перервою 21-28 днів і з повторною схемою 75 – 85 мг/м².

Хворим похилого віку із недостатніми резервами кісткового мозку призначають препарат раз на тиждень по 20 мг/м² поверхні тіла.

Також існує інша схема лікування: 20-30 мг/м² поверхні тіла щодобово протягом 3х діб кожні 3-4 тижні або 30 мг/м² поверхні тіла 1 раз на тиждень протягом 3-4 тижнів. Перерва між курсами повинна становити 3-4 тижні.

Сумарна курсова доза Доксорубіцину незалежно від схеми лікування не повинна перевищувати 550 мг/м² .

При комбінованому введенні Доксорубіцину із протипухлинними засобами, які мають мієлосупресивну дію, доза Доксорубіцину повинна становити 25-50 мг/м² кожні 4 тижні.

Для хворих, які отримували променеву терапію на ділянку легенів або середостіння, а також при комплексному застосуванні з циклофосфаном сумарна курсова доза Доксорубіцину на повинна перевищувати 400 мг/м².

Побічна дія.

Гематологічні ефекти – мієлосупресія, що виявляється через лейкопенію та тромбоцитопенію на 10-14-ту добу після введення.

Серцеві - кардіотоксичність при дозі, що перевищує 550 мг/м².

Симптоматичні побічні ефекти: нудота і блювання є звичайними побічними ефектами при застосуванні цього препарату протягом 12-24 годин після введення.

Локальна кропив’янка на місці ін’єкції, а також інші анафілактичні реакції.

Алопеція може спостерігатися при дозах, які перевищують 30 мг\м².

Інші побічні ефекти.

Сеча може бути червоного кольору. Пігментація шкіри, підвищена температура тіла.

Інфузійні реакції - жар, часте дихання, набряк обличчя, головний біль, озноб.

Протипоказання.

Мієлосупресія, спричинена попередньою променевою або хіміотерапією; тяжкі порушення функції печінки та нирок; вагітність.

Передозування.

Тяжка мієлосупресія (переважно до лейкопенії та тромбоцитопенії) до токсичних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту або гострі ураження серця.

Антидот доксорубіцину не відомий, тому при передозуванні треба проводити симптоматичне лікування.

Особливості застосування.

Доксорубіцин широко використовується у схемах комплексної хіміотерапії, однак його не рекомендується застосовувати раніше, ніж через місяць після закінчення попереднього циклу хіміотерапії з використанням інших протипухлинних засобів.

Всі пацієнти повинні проходити контроль (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) периферичної крові до початку терапії та перед кожним наступним курсом.

До початку та під час лікування Доксорубіцином рекомендується контролювати функцію печінки, серцеву діяльність (ЕКГ).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

З Доксорубіцином сумісні: блеоміцин, вінбластин, вінкристин, метотрексат, етопозид, преднізолон, цисплатин.

Потенційно небезпечна комбінація може виникнути при застосуванні з меркаптопурином.

Доксорубіцин не можна вводити в одному шприці з гепарином і фторурацилом.

Не можна застосовувати разом з еуфіліном, дексаметазоном і гідрокортизоном.

При застосуванні Доксорубіцину одночасно з циклофосфаном, мітоміцином підвищується ризик кардіотоксичного ефекту.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при кімнатній температурі (15 – 25 ⁰С) у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2,5 роки.

Препарат не повинен застосовуватися після закінчення терміну придатності.