Аспаркам инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, верхня і нижня поверхні яких опуклі. На одну з поверхонь нанесена риска для поділу;

склад: 1 таблетка містить калію аспарагінату 0,175 г, магнію аспарагінату 0,175 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат, кополівідон.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Мінеральні добавки. Магнію аспартат, комбінації.

Код АТС А12СС55.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Препарат чинить антиаритмічну дію при аритміях, зумовлених, головним чином, електролітними порушеннями, аритміях, спричинених передозуванням серцевими глікозидами, поповнює дефіцит магнію та калію. Mg2+ активує Na+-K+-АТФазу, у зв’язку з чимзнижується внутрішньоклітинна концентрація Na+ й збільшується надходження K+ в клітину. При зниженні концентрації Na+ усередині клітини відбувається гальмування обміну Na+ на Ca2+ в гладких м’язах судин, що призводить до їх релаксації. Іони K+ стимулюють окисне фосфорилювання та утворення АТФ, глікогену, білків, поліпшують тонус скелетних м’язів та моторику травного тракту (поліпшують вивільнення ацетилхоліну). Обидва іони підтримують поляризацію клітинних мембран. Препарат поповнює дефіцит аспарагінової кислоти.

Фармакокінетика. Калію аспарагінат і магнію аспарагінат всмоктуються у травному тракті. Концентрація калію і магнію в крові досягає максимальних значень через 1-2 год після прийому препарату. Із крові препарат надходить всередину кардіоміоцитів у формі іонів калію, магнію і аспарагінату та включається у метаболізм клітини.

Показання для застосування. Дефіцит магнію і калію в організмі. У складі комплексної терапії ішемічної хвороби серця, аритмій, які зумовлені електролітними порушеннями, шлуночкової екстрасистолії (у тому числі при інфаркті міокарда, передозуванні серцевих глікозидів), а також для профілактики інтоксикації серцевими глікозидами.

Спосіб застосування та дози. Дорослі приймають внутрішньо, після їди, звичайно по 1-2 таблетки 3 рази на добу, можливо збільшення дози до 3 таблеток 3 рази на добу. З метою профілактики або при підтримуючій терапії – по 1 таблетці 3 рази на день. Тривалість курсу терапії встановлюють індивідуально.

Побічна дія. Аспаркам звичайно добре переноситься пацієнтами. Однак, можливі побічні ефекти, які можуть спостерігатися у вигляді неприємних відчуттів або печії в епігастрії (у хворих з анацидним гастритом, холециститом), нудоти, блювання, діареї, порушення провідності міокарда.

Протипоказання. Гостра і хронічна ниркова недостатність, гемоліз, гострий метаболічний ацидоз, гіперкаліємія, гіпермагніємія, міастенія, порушення AV-провідності (AV-блокада II-III ступеня).

Передозування. Симптоми гіперкаліємії і гіпермагніємії: біль у животі, почервоніння обличчя, спрага, зниження артеріального тиску, м'язова слабкість, металевий присмак у роті, скованість і парестезії у кінцівках, пригнічення дихання, аритмії, судоми. При появі зазначених симптомів показане промивання шлунка та парентеральне введення препаратів кальцію.

Особливості застосування. Під час вагітності застосування препарату можливе тільки у випадку, якщо припустима користь для матері переважає потенційний ризик для плоду.

При необхідності застосування Аспаркаму в період лактації слід вирішити питання про припинення годування груддю.

Досвіду застосування препарату у дітей немає.

Аспаркам не впливає на здатність керувати транспортними засобами.

При тривалому застосуванні Аспаркаму необхідний періодичний контроль вмісту калію і магнію у крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Поліпшує переносимість серцевих глікозидів; запобігає та усуває гіпокаліємію, обумовлену прийманням різних препаратів (салуретиків, кортикостероїдів, серцевих глікозидів), посилює ефект лікарських засобів, стимулюючих трофічні процеси у міокарді. При одночасному застосуванню з калійзберігаючими діуретиками та інгібіторами АПФ підвищується ризик розвитку гіперкаліємії, що потребує контролю рівня калія у плазмі. Препарат гальмує всмоктування пероральних форм тетрацикліну, солей заліза і фториду натрію (необхідно дотримуватися 3-годинного інтервалу між прийомами). При одночасному застосуванні з інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту (еналаприл, каптоприл та ін.), бета-адреноблокаторами (атенолол, бісопролол та ін.), циклоспорином, калійзберігаючими діуретиками (тріамтерен, спіронолактон та ін.) посилюється пригнічувальний вплив на перистальтику кишечнику. При одночасному застосуванні з антидеполяризуючими міорелаксантами підсилюється нервово-м’язова блокада, із засобами для наркозу (кетамін, гексенал та ін.) – пригнічується центральна нервова система. Препарат знижує ефективність неоміцину, поліміксину В, тетрацикліну і стрептоміцину.

Умови та термін зберігання. В сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.