Алергічний діатез

Діатез, або аномалія конституції, як донозологічний стан найвиразніше проявляється у дітей грудного, раннього та дошкільного віку, коли найчастіше спостерігаються віково-специфічні дисфункції інтенсивного росту, розвитку й дозрівання.

тематический номер: ПЕДИАТРИЯ, АКУШЕРСТВО, ГИНЕКОЛОГИЯ

Саме в ці вікові періоди необхідний індивідуальний підхід до організації харчування, режиму виховання, проведення профілактичних щеплень (у дітей із діатезами без відповідної підготовки до щеплень удвічі-тричі частіше спостерігаються ускладнення й тяжкі реакції), запобігання розвитку різних захворювань і особливостей лікування в разі їх виникнення у дитини, зважаючи на стан метаболічних, імунологічних, ендокринних та інших особливостей організму. За відсутності реабілітаційно-профілактичних заходів у дітей до 5-7 років під впливом тих чи інших несприятливих чинників, а також через незрілість у них органів і систем схильність (діатез) трансформується в захворювання.

Визначення у дитини діатезу, тобто схильності до захворювань, допомагає плануванню та здійсненню рекомендацій з профілактики можливих у майбутньому захворювань дітей і дорослих. Своєчасне проведення профілактичних заходів сприяє запобіганню переходу особливостей функцій, що зумовлюють схильність, в їх різнобічні порушення і трансформацію у патологію.

Алергічний діатез – це стан схильності до розвитку алергічних захворювань, можливості їх виникнення. Це фоновий, донозологічний, прихований, клінічно без- або мікросимптомний стан, що зумовлює готовність до алергічних захворювань. Алергічний діатез – це мінімальні відхилення, що не є рівноцінними захворюванню, але передують йому. Поява клінічних симптомів алергічних захворювань (різних варіантів алергодерматозів, респіраторних чи інтестинальних алергозів) свідчить про трансформацію алергічного діатезу в захворювання. У цих випадках уже не йдеться про діатез, у діагнозі зазначається конкретна нозологічна форма алергічного захворювання. Слід зауважити, що чим молодша дитина, тим імовірніший перехід алергічного діатезу в алергічну хворобу, зважаючи на нестійкість і незрілість імунологічних, метаболічних та інших процесів, що інтенсивно розвиваються в ранньому дитячому віці. Проте й надалі протягом усього дитинства така трансформація діатезу також імовірна.

У дітей із алергічним діатезом, як правило, виявляється латентна або малосимптомна сенсибілізація до атопічних алергенів. У перші два роки життя, особливо на першому році, частіше спостерігається сенсибілізація до харчових алергенів (яйця, коров'яче молоко, риба, ікра, мед, цитрусові, морква, полуниця, червоні яблука тощо), значно рідше – до лікарських алергенів (антибіотики, сульфаніламіди, новокаїн та ін.). Після двох років може сформуватися сенсибілізація до побутових (домашній пил, особливо з кліщовими алергенами, перо подушки), дещо пізніше – пилкових (квіткових, лугових трав, дерев, кущів), хімічних (пральні порошки, мило, дезодоранти тощо) та інфекційних (бактеріальних, вірусних, грибкових) алергенів.

Патогенетично при алергічному діатезі, як і алергічних захворюваннях, можливе формування усіх чотирьох типів алергічних реакцій (за класифікацією Gell і Coombs).

Типи алергічних реакцій

• І тип – гіперчутливість негайного типу – опосередковується IgE та IgG4-антитілами. У розвитку цієї імунної реакції беруть участь Т-лімфоцити, В-лімфоцити і макрофаги. Клітинами-продуцентами IgE-антитіл є диференційовані В-лімфоцити, а регуляторами синтезу цих антитіл є Т-лімфоцити. Макрофаги першими отримують інформацію про антиген шляхом його захоплення та перетворення відповідними ферментами з подальшою підготовкою до зв'язування та індукції відповідних імунних реакцій із лімфоцитами. Алергічні реакції негайного типу частіше спостерігаються після впливу таких атопічних алергенів, як харчові, пилкові, побутові, епідермальні, а також після введення чужорідних сироваток, антибіотиків, сульфаніламідів та інших лікарських препаратів. За І типом алергічних реакцій розвиваються поліноз, анафілактичні реакції на укуси комах, анафілактичний шок, атопічний дерматит, атопічна бронхіальна астма.
• ІІ тип – цитотоксичний, комплементарний – характеризується утворенням антитіл до первинних або вторинних компонентів клітинних мембран і зумовлений взаємодією антитіл із антигенами, фіксованими на мембранах клітин. При цьому відбувається активація системи комплементу, утворюється цитотоксичний комплекс, що діє на мембрану й ушкоджує клітину-мішень. Цей тип алергічних реакцій частіше спостерігається при дії бактеріальних, вірусних і медикаментозних алергенів. Іноді за ІІ типом може протікати і харчова алергія.
• ІІІ тип – імунокомплексний – характеризується утворенням імунних комплексів, що містять імуноглобуліни різних класів та антиген. При цьому типі алергічних реакцій розчинні алергени взаємодіють із антитілами у рідинних системах із залученням до патологічного процесу системи комплементу. При цьому часто уражається сполучна тканина, а також органи, багаті на капіляри (шкіра, нирки). Цей тип може розвиватися після введення сироваток, антибіотиків, укусів комах і клінічно проявляється у вигляді сироваткової хвороби, гломерулонефриту та інших імунопатологічних станів.
• IV тип – гіперчутливість уповільненого типу – клітинно-опосередкований, зумовлений взаємодією антигену та сенсибілізованих Т-лімфоцитів із подальшим вивільненням з них лімфокінів, що беруть участь у міжклітинних зв'язках імунних реакцій і розвитку проявів гіперчутливості уповільненого типу. Цей тип імунопатологічних реакцій може розвиватися після введення медикаментів (сульфаніламіди, антибіотики, анестетики).
• За існуючими даними можливий розвиток алергічних реакцій за V типом, під час якого відбувається взаємодія антигенів із антитілами – переважно імуноглобулінами класу G. Цей тип алергічних реакцій може розвиватися при бронхіальній астмі й атопічному дерматиті.

Діагностика

Діагностика алергічного діатезу ґрунтується на виявленні алергічно обтяженої спадковості, легких транзиторних (скороминучих) алергічних реакцій у дитини в анамнезі. Це найчастіше шкірні реакції на харчові продукти, окремі запахи, вакцини, медикаменти. При цьому самопочуття і загальний стан дитини не порушуються. У деяких дітей спостерігається сухість шкіри, іноді з невеликими ділянками лущення, поодинокими себорейними лусочками, еритеми на тлі загальної блідості. В інших дітей відзначають посилене потовиділення, підвищену вологість шкіри, схильність до запрілостей при нормальному догляді, пітниці, а також немотивоване нетривале підвищення температури тіла в межах 37,0 – 37,5 градусів за Цельсієм, що пов'язане з дисфункцією вегетативних механізмів, недосконалістю терморегуляції. До проявів алергічно зміненої реактивності також належать повторні явища стенозу гортані й бронхообструкції при вірусно-бактеріальних захворюваннях, особливості катарального синдрому при гострих респіраторних захворюваннях – нападоподібний кашель, що нерідко потребує проведення диференціальної діагностики з кашлюком, фізикальні зміни в легенях, що швидко минають.

У більшості дітей із цим діатезом мають місце «географічний» малюнок слизової язика, нестійкий апетит, схильність до зригувань і «нестійких» випорожнень (немотивовані проноси, що змінюються закрепами), дисбіоз ротоглотки та кишечнику.

Перелічені клінічні прояви переважно не маніфестні, одночасно кілька ознак спостерігаються нечасто. Більшість із них виявляються лише під час ретельного клніко-анамнестичного обстеження дитини і не відповідають картині алергічного захворювання, що і є обґрунтуванням їх трактування як діатезу.

Лабораторними маркерами атопії є еозинофілія, підвищений рівень загального сироваткового IgE та характерний дисбаланс між Т-хелперами І та ІІ типів із підвищенням активності хелперів ІІ типу. Типовими є також знижений рівень IgG і Т-лімфоцитів (переважно за рахунок Т-супресорів), підвищена кількість IgG4, інтерлейкінів-5 і 10.

Наслідком алергічного діатезу може бути розвиток алергічного захворювання. Проте трансформації діатезу в захворювання можна запобігти. Це значною мірою залежить від харчування дитини, починаючи від народження, умов і способу життя дитини і її сім'ї (рухова активність, достатнє перебування на свіжому повітрі, усунення тютюнопаління членами сім'ї тощо).

Реабілітація і профілактика

Зважаючи на донозологічну сутність алергічного діатезу, доцільніше говорити не про лікування, а реабілітацію та профілактичні заходи, що сприяють запобіганню переходу діатезу у хворобу. У сім'ях із високим рівнем алергічної обтяженості їх проведення слід починати ще до народження дитини і продовжувати в подальшому протягом усього періоду дитинства.

Надзвичайно важливим реабілітаційно-профілактичним заходом є гіпоалергенне харчування вагітної та матері, яка годує дитину грудним молоком, дитини з мінімальними ознаками алергічного діатезу та навіть за їх відсутності, але за наявності алергічного анамнезу в обох батьків. Антигенне оберігання дитини особливо необхідне у перші 2-3 роки, коли інтенсивно розвиваються імунна, ендокринна, травна та інші системи, формується стереотип обміну речовин. У подальшому за відсутності будь-яких алергічних проявів можливе деяке розширення дієти з обережним поступовим введенням нових компонентів їжі. При дотриманні гіпоалергенної дієти в раціоні дитини не повинно бути продуктів із високою сенсибілізуючою активністю: горіхів, какао, шоколаду, меду, цитрусових, грибів, риби, рибної ікри, крабів, будь-яких консервів; підлягають обмеженню в кількості усі фрукти, ягоди та овочі з жовто-червоним забарвленням. Окрім того, з раціону дитини мають бути виключені індивідуальні алергени, на які дитина реагує навіть незначними й нетривалими симптомами (нерідко це коров'яче молоко, пшенична та вівсяна крупи, картопля).

Важливим реабілітаційним заходом є раннє прикладання дитини до грудей матері (у перші 30-40 хвилин після народження) та тривале (до 1-1,5 року) грудне вигодовування за умови гіпоалергенного харчування матері. За відсутності материнського молока для вигодовування застосовуються гіпоалергенні молочні (гідролізовані) та соєві суміші. Соки, фруктове пюре і прикорм дітям із алергічним діатезом слід вводити на 1-2 місяці пізніше за строки, загальноприйняті для дітей без проявів діатезу.

У реабілітації дітей із алергічним діатезом суттєве значення має гіпоалергенний побут, що передбачає максимально можливе усунення домашнього та книжкового пилу, відсутність у помешканні тварин, птахів, акваріумів із рибками.

Особливу увагу слід приділяти ранньому виявленню і санації вогнищ інфекції, що сприяє елімінації інфекційних алергенів. Водночас це сприяє зменшенню частоти запальних захворювань і потреби в призначенні медикаментозних засобів.

Планові профілактичні щеплення можуть проводитися за загальноприйнятим календарем щеплень, але з відповідною підготовкою дитини: за 1-3 дні до щеплення та 3-5 днів після щеплення призначається антигістамінний засіб. Окрім того, під час проведення профілактичних щеплень необхідно ретельно дотримуватися гіпоалергенної дієти. В окремих випадках планові профілактичні щеплення проводять за індивідуальним календарем, але також з відповідною підготовкою.

У разі частих алергічних проявів на шкірі, повторних обструкцій дихальних шляхів при респіраторних захворюваннях до реабілітаційної програми доцільно включати й медикаментозні засоби, у тому числі антигістамінні препарати (5-7 днів), аскорутин, вітаміни А та Е, препарати кальцію 2-3 тижні щоквартально протягом одного року, препарати кореня солодки (гліцирам, сироп чи відвар кореня) – 1,5-2 місяці двічі на рік.

У випадках відсутності стійкого ефекту від проведення елімінаційних заходів при харчовій алергії необхідне обстеження стану травної системи і за необхідності (ферментативна недостатність, дисбіоз) – призначення ферментної терапії та пробіотиків.

При гострих вірусно-бактеріальних респіраторних захворюваннях дітей із діатезом до загальноприйнятих лікувальних засобів необхідно включати антигістамінні препарати. Водночас не слід застосовувати для інгаляцій, розтирань грудної клітки та ванни бальзамів із різкими запахами.

Для дітей із алергічним діатезом доцільно проводити професійну орієнтацію з вибором професії, що виключатиме контакти з причинно значущими алергенами.

Слід наголосити, що в разі ретельного дотримання вищезазначених заходів у перші 5-7 років життя у більшості дітей спадкова схильність до алергічних захворювань (алергічний діатез) не трансформується в алергічні захворювання.

Література

1. Воронцов И.М., Маталыгина О.А. Болезни, связанные с пищевой сенсибилизацией у детей. – Л.: Медицина, 1986. – 272 с.
2. Ласица О.И., Сидельников В.М. Диатезы у детей. – К.: Здоров'я, 1991. – С. 44-64.
3. Ласиця О.Л., Ласиця Т.С., Недєльська С.М. Алергологія дитячого віку. – К.: Книга плюс, 2004. – 367 с.
4. Методичні рекомендації «Діагностика, лікування, реабілітація і диспансеризація дітей з алергічним та лімфатичним діатезами» / Під ред. А.О. Андрущук, О.В. Тяжкої, Л.Р. Помиткіної. – К., 1992. – 26 с.
5. Тяжка О.В. Аномалії конституції (діатези у дітей) // Мистецтво лікування. – 2003. – № 3. – С. 24-28.
6. Шабалов Н.П. Диатезы и аномалии конституции как педиатрическая проблема // Педиатрия. – 2005. – № 5. – С. 72-76.