Рилутек^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

 міжнародна та хімічна назви: рилузол (riluzole), 2-аміно-6-(трифлуорометокси)бензотіазол;

основні фізико-хімічні властивості: білі таблетки у формі капсул із відтиском з одного боку “RPR 202“;

склад: 1 таблетка містить 50 мг рилузолу;

допоможні речовини: кальцію фосфат двоосновний безводний, целюлоза мікрокристалічна, діоксид кремнію колоїдний безводний, магнію стеарат, натрію кроскармелоза, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000 (макрогол 6000), титану діоксид (Е 171), вода очищена.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що діють на нервову систему. Код АТС N07XX02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Патогенез бічного аміотрофічного склерозу остаточно не встановлений. Вважається, що глутамат (основний нейротрансмітер процесів збудження центральної нервової системи) відіграє певну роль у загибелі клітин. Активація синтезу глутамату має патогенетичне значення при нейродегенеративних захворюваннях мозку, тобто глутамат виявляє ушкоджуючу дію на нейрони і може спричиняти загибель клітин при ушкодженнях різної етіології. Активація глутаматної передачі призводить до послаблення спонтанної локомоції, а зменшення глутаматних впливів посилює моторику. Припускається, що рилузол блокує процес вивільнення глутаматів. Механізм його дії до кінця не з`ясований.

Фармакокінетика. Біодоступність: абсорбція після перорального застосування швидка і становить 90 %, абсолютна біодоступність – 60+18 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 60-90 хв і становить 173+72 нг/мл. Рівень та ступінь абсорбції зменшується до 44 % після прийому рилузолу разом з їжею з високим вмістом жиру. Рилузол розподіляється по всьому організму. Зв’язування з білками становить 97 % (головним чином, з альбуміном та ліпопротеїдами). Препарат метаболізується цитохромом Р450 з наступною глюкуронізацією. Період напіввиведення становить 9-15 год. 90 % рилузолу видаляється з сечею, причому на 2/3 у вигляді глюкуронідів. Рилузол проникає через гематоенцефалічний бар`єр. Проникає в грудне молоко.

Особливі категорії пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції нирок: немає суттєвої різниці між фармакокінетичними параметрами у пацієнтів з помірною або тяжкою хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 10 до 50 мл хв. -1) і здорових добровольців після перорального застосування однієї дози рилузолу в 50 мг.

Пацієнти літнього віку: фармакокінетичні параметри рилузолу після застосування декількох доз (4,5 дня лікування з прийомом 50 мг рилузолу двічі на добу) у пацієнтів літнього віку (> 70 років) не змінюються.

Пацієнти з порушенням функції печінки: AUC рилузолу після перорального прийняття однієї дози 50 мг зростає приблизно в 1,7 раза у пацієнтів з легкою хронічною печінковою недостатністю і приблизно в 3 рази у пацієнтів з помірною хронічною печінковою недостатністю.

Показання для застосування. Бічний аміотрофічний склероз (БАС).

Спосіб застосування та дози. Рекомендована добова доза для дорослих та пацієнтів літнього віку - 100 мг (50 мг кожні 12 год). Тривалість курсу лікування визначає лікар.

Побічна дія. Найчастіше зустрічаються астенія, нудота, блювання, діарея, абдомінальні болі, запаморочення, парестезія cлизової оболонки порожнини рота, сонливість, тахікардія, головний біль. Рідше повідомляється про анемію, тяжку нейтропенію.

Дуже рідко відзначаються анафілактоїдні реакції, ангіоневротичні набряки, панкреатит, гепатит.

Дуже часто у пацієнтів після призначення Рілутеку® відбувається зміна показників функції печінки. Підвищення рівня аланінамінотрансферази (АлАТ) у сироватці крові, як правило, спостерігається у перші 3 місяці терапії рилузолом. Зазвичай це явище минуще.

При тривалому застосуванні препарату рівень АлАТ протягом 2-6 місяців може поступово зменшитися до величин, нижчих за подвійну верхню межу норми. Підвищення рівня АлАТ може супроводжуватися жовтяницею.

Протипоказання.

- Підвищена чутливість до рилузолу або до інших компонентів, що входять до складу препарату;

-                     період годування груддю;

-                     вагітність;

-                     ниркова недостатність;

-                     дитячий вік;

- печінкова недостатність, або перевищення верхньої межі норми рівня печінкових трансаміназ у 3 рази.

Передозування. У поодиноких випадках передозування спостерігалися неврологічні і психіатричні симптоми, гостра токсична енцефалопатія зі ступором, коматозним станом, а також метгемоглобінемія.

У випадку передозування рекомендується симптоматичне лікування.

Особливості застосування.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

Рилузол треба призначати з обережністю пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі та при незначному підвищенні рівнів трансаміназ сироватки крові (АЛТ, АСТ в три рази вище верхньої межі норми), а також рівнів білірубіну та/або гаммаглютамілтрансферази (ГГТ).

Вихідне підвищення кількох показників функції печінки (особливо білірубіну) повинно виключати використання рилузолу.

Перед початком і під час лікування рилузолом рекомендують визначати рівні трансаміназ сироватки, включаючи АлАТ. Рівень АлАТ треба визначати щомісяця впродовж перших 3 місяців лікування, щотримісяці впродовж решти першого року і надалі періодично. У пацієнтів, в яких підвищується рівень АлАТ, це дослідження треба проводити частіше.

Рилузол потрібно відмінити, якщо рівень АлАТ зростає у 5 разів порівняно з верхньою межею норми. Немає досвіду зменшення дози або повторної спроби призначення препарату в пацієнтів, у яких АЛТ зростає у 5 разів порівняно з верхньою межею норми. Повторне призначення препарату пацієнтам в такій ситуації не можна рекомендувати.

Нейтропенія.

Треба попередити пацієнтів про необхідність негайно повідомляти лікарю про будь-яке захворювання, що супроводжується гарячкою. Наявність гарячки зобов’язує лікаря негайно здійснити дослідження крові із визначенням кількості лейкоцитів, щоб за наявності нейтропенії відмінити рилузол.

Діти.

Безпеки та ефективності рилузолу при нейродегенеративних процесах у дітей і підлітків не вивчали.

Пацієнти з порушенням функції нирок.

Дослідження із застосуванням повторних доз препарату у пацієнтів цієї категорії не здійснювали.

 Пацієнти літнього віку.

Відповідно до даних фармакокінетики, немає особливостей при застосуванні Рілутеку® у цієї групи хворих.

Вплив на здатність управляти транспортними засобами та роботу з механізмами.

Пацієнтів слід попередити про потенційну можливість виникнення запаморочення в період лікування Рілутеком®, тому не слід керувати автомобілем або працювати з механізмами під час лікування препаратом.

Препарат Рілутек® не можна застосовувати одночасно з алкоголем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Клінічних досліджень, у яких би вивчали взаємодію рилузолу з іншими лікарськими засобами, не здійснювали.

Дослідження in vitro із застосуванням мікросом печінки людини вказують на те, що основним ізоензимом, задіяним у початковому окислювальному метаболізмі рилузолу, є CYP1A2. Інгібітори CYP1A2 (наприклад, кофеїн, диклофенак, діазепам, ніцерголін, кломіпрамін, іміпрамін, флувоксамін, фенацетин, теофілін, амітриптилін і хінолони) потенційно спроможні сповільнити швидкість елімінації рилузолу. Натомість індуктори CYP1A2 (наприклад, сигаретний дим, спечена на вугіллі їжа, рифампіцин і омепразол) можуть прискорювати його елімінацію.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі не вище 25°С у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.